ВИСНОВКИ

Тоталітарне суспільство, здавалося, зуміло підпорядкувати собі культуру, перетворивши її в зліпок своєї ідеї, створивши для неї чітко позначені кордони і межі. Ілюзорність бачення світу, розрив між бажаним і дійсним, абсолютизація ідеї обмежили потенціал культури, позбавили її можливостей саморозвитку. Культура, заразилися свого часу ідеєю «переробити все», тепер була змушена говорити на чужому їй мовою - мовою влади.

Зміни, що відбулися зміни у відносинах влади і культури, залякування культури народжували феномен подвійності її свідомості. На одному полюсі було однодумність офіційної культури, на іншому розвивалося прагнення культури вирватися з правил театру «соціалістичного реалізму». Тоталітарна культура створювала лише ілюзію одностайності, всередині неї формувалися «точки опору», які становили основу альтернативної культури.

З кінця 20-х рр. всередині культури починають накопичуватися сили опору, які знаходять своє вираження в «відкладеної» літературі, а пізніше, в 60-80-і рр., - в культурі андеграунду і дисидентства.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ

Дисидентство - (з латинської dissidens (dissidents) - незгідний, що суперечить) - інакомислення, засноване на незгоду з панівною ідеологією, з існуючим ладом.

Культурний андеграунд - культура, що демонструє незгоду з офіційною культурою за допомогою самоусунення з її простору.

Пострадянський - період в житті суспільства на початку виходу з радянського простору.

ЛІТЕРАТУРА

Вайль П., Геніс А. 60-і: Світ радянської людини. М., 1996.

Капустін М.П. Кінець утопії? Минуле і майбутнє соціалізму. М., 1987. Невідомий Е.І. Катакомбна культура // Питання філософії. 1991. № 10. Почепцов Г. Тоталітарний людина. Київ, 1994.

Ціна метафори або злочин і покарання Синявського і Даніеля. М., 1989.

Чупринін С.В. Хто не пройшов час. // Питання літератури. 1989. N ° 12. Якимович AJC. Тоталітаризм і незалежна культура // Питання філософії. 1991. № 11.