Повна версія

Головна arrow Політологія arrow ГЛОБАЛІСТИКА. ЕКОПОЛІТОЛОГІЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ЗАХІДНА ЄВРОПА

У країнах, що відносяться до регіонів Північної, Західної і Південної Європи, спостерігається широкий спектр дій, спрямованих на досягнення УР. Протягом 90-х рр. XX ст. проходили численні конференції і приймалися документи, як передують «Порядок-21», так і реалізують її положення стосовно окремих європейських країнах та регіонах. Так, в 1994 р

на що проходила в Аалборге (Данія) конференції «Стійкі міста в Європі» була прийнята Аалборг-Хартія, в якій визначалися орієнтири і напрямки УР на урбанізованих територіях Європи у вигляді восьмиступінчастою моделі підготовки та реалізації місцевого плану дій. У тому ж році ряд країн в рамках Європейської комісії ініціювали проект «Стійкі спільноти в Європі», який передбачає виявлення особливостей цілей УР, специфіки ініціатив і чинників формування екополітики в цих країнах. Даний проект був орієнтований і на визначення того, як реалізується «Порядок-21» в країнах Європи з наступним сімома параметрами:

  • 1) особливості державного устрою (в тому числі вплив економічної ситуації на відносини місцевих структур влади з центральними органами);
  • 2) загальні базові умови розгортання екологічних ініціатив;
  • 3) роль ЮНСЕД і участь різних органів влади в її підготовці і проведенні;
  • 4) позиція уряду і інших владних структур в області УР;
  • 5) позиція місцевих спільнот з питань УР;
  • 6) роль соціальних партнерів та громадських організацій в ініціативах по УР;
  • 7) наслідки політичних рішень в області УР.

Європейські країни можна розподілити за чотирма групами

щодо активності реалізації «Порядку-21», що обумовлено характером розвитку промислового сектора, особливостями центральної та місцевої влади, ступенем усвідомлення населенням і громадськими організаціями перспектив УР. До групи ранньої високої активності відносяться Швеція, Великобританія і Нідерланди. У Великобританії, наприклад, вже в 1994 році була створена національна стратегія УР, а в 1999 р в Інтернеті поміщена розроблена Міністерством навколишнього середовища нова стратегія «Краща якість життя». Ця стратегія містить близько 150 показників, серед яких виділено 14 провідних:

  • • внутрішній національний продукт;
  • • капіталовкладення в державні активи, інвестиції підприємств і приватні капіталовкладення;
  • • частка зайнятого населення в працездатному віці;
  • • кваліфікації в 19-річному віці;
  • • тривалість здорового способу життя;
  • • будинки, не пристосовані до життя;
  • • рівень злочинності;
  • • викиди «парникових газів»;
  • • дні із середнім і високим рівнем забруднення повітря;
  • • дорожній транспорт;
  • • річки хорошого і високої якості;
  • • популяції диких птахів;
  • • нові будинки, побудовані на освоєних землях;
  • • кількість вироблених і перероблених відходів.

У сукупності ці показники характеризують якість життя населення країни.

До другої групи запізнілою високої активності відносять Данію, Фінляндію і Норвегію. Спочатку в цих країнах спостерігалася слабка ініціатива з боку центральних урядів. Однак вже до кінця 90-х рр. стратегія УР отримала втілення в національній політиці і була забезпечена необхідними правовими нормами.

До групи запізнілою середньої активності відносять Австрію і Німеччину, де ініціативи по реалізації «Порядку-21» виходили з боку муніципалітетів.

Нарешті, до групи пізньої низької активності відносять Іспанію, Італію, Ірландію і Францію, тобто країни, які спочатку активно не брали участь в підготовці ЮНСЕД, а «Повест- ка-21» не стала пріоритетною в національній стратегії УР.

 
<<   ЗМІСТ   >>