Повна версія

Головна arrow Політологія arrow ГЛОБАЛІСТИКА. ЕКОПОЛІТОЛОГІЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

АВТОТРОФПОСТЬ ЛЮДСТВА І СТІЙКІСТЬ БІОСФЕРИ

У другій половині XX в. запропоновано чимало проектів «порятунку» сучасної цивілізації від насувається глобального екологічного колапсу, серед яких прогностична концепція В.І. Вернадського була однією з перших. Ще в 20-і рр., З огляду на перспективні тенденції розвитку світової демографічної ситуації та можливі наслідки виробничо-господарської і соціальної діяльності, Вернадський поставив актуальний лише через десятиліття питання: як поєднувати об'єктивність експоненціального зростання світового населення і суспільного виробництва з необхідністю збереження природного середовища проживання людини ? Відповідаючи на нього, Вернадський формулює уявлення про «автотрофности людства» (автотроф- ність: грец.autos - сам, trophe - питаю). Вперше в науковій формі йдеться про перетворення людини із суті, майже повністю матеріально і енергетично залежної від біосфери, в істота, щодо від неї незалежне. Реалізацію цієї концепції Вернадський пов'язував, по-перше, з використанням нетрадиційних, альтернативних джерел енергії, вже передбачаючи перспективи атомної енергетики, враховуючи її можливі негативні наслідки; по-друге, з масштабним виробництвом полімерних матеріалів, принципово не відрізняються за своїми властивостями від природних сполук; по-третє, з виробництвом штучно-синтетичних продуктів харчування. І, нарешті, по-четверте, ці елементи «автотрофности людства» узгоджувалися в деяку єдину, відносно замкнуту систему виробничо-господарської і соціокультурної діяльності суспільства. На жаль, ця концепція здалася сучасникам настільки «божевільною», що на довгі роки випала з наукового обігу. Чим це можна пояснити? По-перше, концепція була оприлюднена в той час, коли реальність загострення світової соціально-екологічної ситуації не сприймалася в повній мірі ні науковим співтовариством, ні суспільною свідомістю в цілому. По-друге, були відсутні реальні умови (технічні, економічні, політичні і т.п.) її здійснення.

Проте сам Вернадський надавав великого значення концепції «автотрофности людства», вважаючи, що в її рамках перед цивілізацією відкриваються нові можливості, ясніше стають перспективи, «що випливають для майбутнього людства» (з листа А.Є. Ферсману від 20 червня 1925 р ). На його думку, відкривається шлях позитивного розвитку світової цивілізації, що забезпечує подолання природно-історичного протиріччя між відносної обмеженістю ресурсів біосфери, зростанням матеріально-енергетичних і соціальних потреб суспільства і загостренням деградаційних змін природного середовища проживання людини. Більш того, концепція «автотрофности людства» стала фундаментом його подальших пошуків шляхів «оразумленія» взаємин людини і природи. Очевидна взаємозв'язок автотрофних і ноосферних уявлень. Якщо ав- тотрофность передбачає створення «матеріальної» основи діяльності соціуму, здатного в рамках науково-технічного та соціокультурного розвитку «зняти» небезпеку гостроти тиску на біосферу, то ноосферна стратегія більшою мірою виходить з «ідеальних» орієнтирів. Йдеться про новий тип розвитку цивілізації, її космічної експансії, формуванні інших стереотипів буття та ін. Автотрофне-ноосферна концепція створює передумови не тільки для економічного зростання і задоволення потреб соціуму, а й орієнтується на збереження рівноваги, що історично склалися екосистем. Ідеї В.І. Вернадського є основою стратегії стійкого розвитку, реалізація якої передбачає дозвіл тих же проблем. В їх основі - задоволення раціональних потреб соціуму і збереження стійкості традиційної біосфери.

 
<<   ЗМІСТ   >>