Повна версія

Головна arrow Політологія arrow ГЛОБАЛІСТИКА. ЕКОПОЛІТОЛОГІЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РОЗДІЛ I. ГЛОБАЛІСТИКА

Глобалістика як наука

Глобалістика в системі соціогуманітарного знання

В системі сучасного соціогуманітарного знання глобалістика формується як відносно самостійний напрям досліджень, що виражає інтегративні тенденції науки в цілому. Ще в 70-х рр. XX ст. соціальну і теоретичну гостроту набули глобальні проблеми, які в рівній мірі охопили як буття природного (збереження біосфери, раціональне використання природних ресурсів), так і буття соціального (збереження миру на Землі, демографічна ситуація, тривалість життя, сенс людського буття в техногенної цивілізації).

Глобалістика - міждисциплінарна галузь наукових досліджень, спрямованих на виявлення сутності, тенденцій і причин процесів глобалізації (від лат. Globus - куля; від франц. Global - всеоб'емлсмий, загальний), породжуваних нею глобальних проблем і пошук шляхів утвердження позитивних і усунення негативних для біосфери і людини наслідків цих процесів. Предметом глобалістики є широкий спектр процесів глобалізації - від природничо-наукових і науково-технічних до соціально-політичних і культурологічних. Більш широко термін «глобалістика» вживається для позначення сукупності наукових, філософських, культурологічних і прикладних досліджень процесів глобалізації.

Як самостійна наукова дисципліна і сфера суспільної практики глобалістика почала складатися в кінці 60-х рр. XX ст., Коли спочатку в промислово розвинених, а потім і в інших країнах різко загострилася екологічна обстановка, що відбила технократичний, антигуманний характер сучасного розвитку і нічим не стримуваний зростання промислового виробництва і технічний прогрес. Ніколи раніше планета не зазнала таких перевантажень, а людство ніколи не вступало в такі протиріччя з результатами своєї праці, які зробили його залежним від науково-технічних досягнень і не захищеним перед міццю, яку він сам же створив. За безпрецедентним забрудненням навколишнього середовища виявилися і загрозливі тенденції зростання чисельності населення, гонки озброєнь, ісчерпае- мости природних ресурсів і т.д. Це позначило серйозну небезпеку для поступального суспільного розвитку, і навіть існуванню життя на Землі. На активне формування глобалістики помітно вплинуло і те, що дисбаланс у відносинах суспільства і природи, який досяг на той час за допустиму межу, а також фрагментарність і роздробленість людства перед лицем глобальних проблем стали очевидні вже не тільки для фахівців, а й на рівні масової свідомості.

Осмислення глобальних проблем, а також породили їх причин і процесів сприяла поява в 1965 р у Відні «Інституту проблем майбутнього», міжнародного фонду «Людство у 2000 році». У 1966 року у Вашингтоні з'явилося «Товариство з вивчення майбутнього світу». Однак справжній інтерес до глобальної проблематики виник після публікації перших доповідей утвореного в 1968 р Римського клубу: «Межі зростання» (1972), «Людство на роздоріжжі», «Перегляд міжнародного порядку» (1974) і ін. Ці дослідження дуже швидко отримали світову популярність і стали теоретичною базою сучасної глобалістики.

З появою глобалістики проглядаються якісно нові тенденції розвитку науки в постмодерністської ситуації. По-перше, чітко простежується превалювання інтеграційних процесів над процесами диференціації наукового знання, що виражається у формуванні безлічі полів міждисциплінарних досліджень природних, соціогуманітарних і технічних наук. У свою чергу, процеси інтеграції наукового знання супроводжуються посиленням ролі проективної функції в порівнянні з власне пізнавальної, що пов'язано з підвищенням значущості в соціальній діяльності соціогуманітарного знання і наук про людину. По-друге, руйнуються підвалини наукового раціоналізму, а наука більш не претендує на виняткову роль в духовному освоєнні дійсності. В системі людського знання, поряд з наукою, знаходять евристичну значимість навколонаукові і навіть псевдонаукові знання. Людству ще належить пережити свого роду «наукове середньовіччя» як реакцію на прометеевский раціоналізм. По-третє, відбувається своєрідна інверсія в Беконовскій тезі «знання - влада» (Knowledge is power). Постмодерна ситуація характеризується тим, що не стільки знання детермінує влада людини над природою і соціумом, скільки влада вибирає собі в підручні для виконання проектних функцій науку, мораль, міфи, фінанси, військову техніку тощо

У світлі зазначених вище тенденцій глобалістика повинна бути розглянута не тільки в плані наукових верифікації, а й в якості основи для побудови ідеології. Одним з варіантів є ідеологія неолібералізму, тобто ідеологія панування світового ринку, що діє за чисто економічним принципом, відповідно до якого багатовимірність процесів екологічної, культурної, політичної, цивілізаційної глобалізації розглядається крізь призму господарського, ринкового глобалізму - глобалізму по-американськи. Не меншу соціальну роль виконує ідеологія гуманізму, яка спирається на концепцію сталого розвитку та принципи соціальної справедливості і рівності. Основою альтерглобалізму виступає ідеологія 1уманізма як антитеза ідеології неолібералізму.

 
<<   ЗМІСТ   >>