МОВА В СТРУКТУРІ КОМУНІКАЦІЇ
Мова і мова: загальне і часткове
Слово мова має кілька значень:
- 1) спілкування, контакт між людьми, обмін інформацією, діяльність, процес;
- 2) продукт мовної діяльності; результат;
- 3) ораторський жанр.
Спілкування відбувається як за допомогою слів, так і за допомогою невербальних засобів, які роблять саму промову більш ефективної, більш точної, дозволяють розставити в ній акценти.
Інше визначення мови дає відомий лінгвіст О. С. Ахма- нова [1] : «Мова - це діяльність мовця, який застосовує мову для взаємодії з іншими членами мовного колективу» [6; с. 386].
Мова як продукт, результат творчого процесу має синонім текст (розповідь, вірш, стаття, лист, наукова монографія і ін.).
Третє значення терміна «мова як ораторський жанр» можна також представити у вигляді монологу в художньому творі (прикладів досить багато: монолог Гамлета з п'єси Вільяма Шекспіра, Германа з «Пікової дами» А. С. Пушкіна та ін.). Ораторські промови бувають розважальні, інформаційні, дискусійні, що переконують, хвалебні або викривальні.
За Л.В. Щерба 8 , мова - це структура (граматика, словник, система звуків та ін.); прагматика мови або механізми мовлення; матеріал мови, т. е. сукупність того, що на мові написано або вимовлено. Саме він наполіг на розмежування мови і мовлення, довів, що вони є різними термінами, тому вимагають виявлення спільних та власних [20].
Таблиця 6
|
Мова
|
мова
|
|
Знакова система (слова, звуки, морфеми, словосполучення, фразеологічні одиниці); він збагачується через мова, в нього входять нові слова і фразеологія
|
Саме спілкування (вербальне, мовне). Ми висловлюємо свої думки через мова, презентуємо себе як особистість. У промові реалізується все багатство і різноманітність мови
|
|
Сам по собі не приходить в дію, він зберігається в пам'яті кожної людини, мовної особистості
|
Дія, продукт, діяльність людей; завжди мотивовані, т. е. викликана обставинами, ситуацією, целенаправлена на рішення будь-якої задачі (особистої або громадської)
|
|
Прагне до стабільності; він консервативний, приймає нововведення не відразу, лише під тиском його носіїв
|
Допускає вольності, саме в мові з'являються нові слова, фонетичні та граматичні відхилення, які або зникають, або стають фактами мовної системи
|
8 Щерба Лев Володимирович, російський і радянський лінгвіст, вніс великий внесок в розвиток психолінгвістики, лексикографії та фонології. Один з творців теорії фонеми.
Мова
|
мова
|
|
Підпорядковується нормі, яка формулюється фахівцями-мовознавцями. Норма зберігається в тлумачних, орфоепічних і орфографічних словниках, в зведеннях граматичних правил. Охоронцями літературної норми є кращі театри країни
|
В ідеалі, підкоряється нормі літературної мови (в слововживанні, вимові та правописі), але порушення норми мають місце. Стверджує, коригує норму, оновлює її
|
|
Згуртовує народність, націю, державу, але байдужий до окремих осіб
|
Є реалізацією мови, теж об'єднує людей, але вона породжує жаргони, арго, професіоналізми; на відміну від мови, завжди індивідуальна, продукується окремою особистістю
|
|
Кінцевий: в ньому суворе число звуків (фонем), морфем, відмінків
|
Нескінченна (кількість текстів не може бути пораховано навіть теоретично)
|
|
Не можна піддати якісній оцінці. Коли говорять: у Івана Івановича хороший «мову», то мають на увазі не мова, а володіння ним, т. Е. «Хороша мова»
|
Схильна до якісної оцінки. Можна сказати: правдива мова, брехлива мова, гарна мова, безграмотна мова
|
Мова і мова - дві сторони одного феномена, і вони нероздільні. Вивчення мови без письмового мовлення, т. Е. Текстів, неможливо. Стародавні мови, такі як санскрит, готський, латинь, давньоруський, доступні нам тільки через тексти, письмову мову.
|
Риторика 
