Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow ІНТЕРАКТИВНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПРИНЦИПИ І ПРАВИЛА ТРЕНІНГУ

Будь-тренінг проводиться відповідно до базовими принципами і правилами, які регулюють роботу групи. Навчання за допомогою тренінгів істотно відрізняється від традиційних методів навчання (уроків, лекцій, семінарів) як за формою проведення, так і за програмними цілями. Перед проведенням тренінгу тренер пропонує правила поведінки і принципи інтерактивної взаємодії, які обговорюються і приймаються усіма учасниками. Перелік правил може відрізнятися в тренінгах різної тематики, а також відповідно до цілей і завдань учасників.

Основні принципи і правила роботи тренінгової групи:

  • 1. Принцип і правило максимальної активності. В процесі тренінгу учасники залучаються до спеціально організовані дії (виконання вправ, обговорення свого і чужого поведінки, структуроване спостереження). Використання принципу активності має на меті перевести процес навчання на рівень максимально можливого засвоєння, який досягається за умови самостійного оперування навчальним матеріалом (див. Параграф 1.4). Активність учасників досягається різними прийомами: розвитком мотивації до апробації і тренуванні запропонованих способів поведінки; створення комфортної атмосфери, що перетворює тренінг в подія; прагнення до максимального переносу отриманих навичок в практику. Від активності кожного члена групи виграють всі.
  • 2. Навчання за принципом тут і зараз. Цей принцип означає, що предметом обговорення учасників групи є тільки те, що відбувається безпосередньо під час занять. Обговорення минулих дій, вчинків, випадків з життя, а також майбутнє можливу поведінку виводяться за рамки тренінгового заняття. Вважається, що таким чином зменшується вплив психологічного захисту і підтримується психологічна безпека.
  • 3. Принцип і правило персоніфікації висловлювань. Суть принципу полягає у відмові від безособових мовних форм, за якими найчастіше ховається власна позиція людини. Так, замість висловлювань «вважається ...», «деякі думають, що ...» учасникам пропонується використовувати форму «я вважаю, що ...», «на мою думку ...» і т.п.
  • 4. Принцип дослідницької (творчої) позиції. Правило відсутності критики і безоценочности висловлювань. У тренінговій групі створюється креативне середовище, основні характеристики якої - проблемність, невизначеність ситуацій, що провокує учасників на несподівані, нестандартні висловлювання і вчинки. В ході тренінгу учасники відкривають для себе не тільки ідеї, закономірності, відомі в психології, а й власний особистісний потенціал.

Часто такі відкриття супроводжуються вираженим опором учасників. Саме тому критика на тренінгу повинна бути зведена до мінімуму і стосуватися тільки конкретного висловлювання або дії, а не особистості в цілому.

  • 5. Принцип партнерського (суб'єкт-суб'єктного) спілкування. Правило доброзичливості. Партнерським спілкуванням є таке, при якому враховуються особливості кожного учасника, його почуття, переживання. Визнання цінності особистості іншої людини створює в групі атмосферу безпеки, довіри, відкритості. Діалоги спрямовані на повагу до чужої точки зору і забезпечують можливість учасникам висловлювати свою думку, не соромлячись помилок.
  • 6. Принцип об'єктивізації (усвідомлення) поведінки. Правило зворотного зв'язку. Важливим завданням тренінгу є усвідомлення учасниками мотивів своєї поведінки, своєрідний переклад з імпульсивного на об'єктивний рівень. Основним засобом такої об'єктивізації є зворотний зв'язок. Зворотний зв'язок учасник тренінгу отримує від інших членів групи і від тренера. Додатковим засобом об'єктивізації є демонстрація відеозапису занять з їх подальшим обговоренням. При цьому ще раз доречно нагадати про те, що обговоренню підлягає поведінку, а нс особистість. Аналіз поведінки рекомендується деталізувати за епізодами.
  • 7. Правило конфіденційності.

У тренінгових групах, які створюють на основі добровільної участі необізнаних між собою людей, існує обов'язкове правило суворої конфіденційності. Інформація, обговорювана в групі і що стосується «особистих» життєвих історій кожного, коли виноситься за межі тренінгу.

Крім специфічних принципів роботи тренінгових груп можна говорити і про специфічний принцип роботи тренера, який полягає в постійній рефлексії того, що відбувається в групі. У процесі планування тренінгу та проведення занять тренер повинен постійно ставити собі питання [1] :

Якої мети я хочу досягти?

Чому я хочу досягти цієї мети?

Якими засобами я збираюся її досягти?

Роль тренера полягає не тільки у веденні групи, але і в тому, що він своєю поведінкою демонструє прийоми ефективної комунікації. Па протягом всієї роботи на тренінгу тренер діагностує:

  • 1) змістовний аспект роботи;
  • 2) рівень розвитку і згуртованості групи, характер відносин, що складаються між учасниками;
  • 3) стан кожного учасника групи, його ставлення до себе, до групи, до тренінгу;
  • 4) стан самого тренера.

Тренер виступає одночасно в ролі керівника, аналітика, коментатора, посередника. На думку В. П. Захарова і Н. Ю. Хрящовий [2] , еталонні якості тренера припускають наявність порядності, відповідальності, соціальної зрілості і досвіду, самовладання, витримки, самоконтролю, стрессоустой- чивости, послідовності і наполегливості в досягненні цілей, уваги і оперативної пам'яті, тактовності, адекватності самооцінки, фізичної витривалості.

Безумовно, тренер може зіткнутися зі складнощами групової роботи, породжують типові помилки. До їх числа відносяться:

  • • нерозуміння механізмів групової роботи;
  • • включення в тренінг неадекватного теоретичного і практичного матеріалу;
  • • нерозуміння відмінності між тренінгом і терапевтичної групою;
  • • спроба видати учасникам нову інформацію на шкоду розвитку конкретних навичок і вмінь.

Тренінг є механізмом, що дозволяє впливати на людей, і тренер може потрапити в так звані пастки: привнесення власних особистісних проблем в групу; реалізація амбіцій в ролі активного лідера; відчуття непогрішності оцінок і суджень.

В цілому слід зазначити, що саме висока залежність результатів тренінгу від особистості і кваліфікації ведучого є одним з факторів, що обмежують використання методу тренінгу.

  • [1] Див .: Захаров В. П., Хрящева Н. Ю. Соціально-психологічний тренінг: навч, посібник. Л .: Изд-во Ленингр. ун-ту, 1989.
  • [2] Див .: Там же.
 
<<   ЗМІСТ   >>