Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow ІНТЕРАКТИВНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РОЛІ І ПОЗИЦІЇ ВИКЛАДАЧА

Головне завдання викладача при активному навчанні - підготовка і організація заняття, контроль за його ходом. При проведенні ігрового заняття важливо також підтримувати ігровий напруга, відстежувати дотримання етичних і правил гри, регламенту. Інтерактивний підхід вимагає також грамотної організації взаємодії між студентами і викладача зі студентами. Все це вимагає від викладача чимало зусиль, які не відповідають традиційному уявленню про роль викладача на занятті. Навчання студентів при використанні методів активного навчання диктує необхідність нового стану особистості викладача, яке давало б йому можливість якісно інакше усвідомлювати самого себе і дозволяло не тільки грамотно управляти грою, а й організувати свою поведінку в постійно змінюється. Перехід на суб'єкт-суб'- проектної відносини з учнями дається не відразу і не всім. Викладачам буває важко відмовитися від звичних навичок навчання, повчання, роз'яснення. Для управління інтерактивним взаємодією потрібні інші навички: слухати, задавати навідні запитання, формулювати проблему, організовувати дискусію, чекати (!), Коли студенти в ході обговорення прийдуть до необхідного розуміння. Для цього потрібна певна підготовка і тренування.

Включеність самого викладача в інтерактивну діяльність може бути різною, залежно від цілей заняття і прийнятої дидактичної моделі, і змінюється в усьому діапазоні - від повного усунення від участі до активної участі. Умовно різні види включеності викладача можна уявити як перелік його ролей.

На думку М. В. Кларін [1] , якщо провести аналогію зі спортивними іграми, то можна виділити ролі:

  • інструктора. Необхідною для участі в грі є розуміння правил, уявлення про наслідки ігрових дій. Однак практика показує, що педагогу не варто прагнути до максимально докладного, повного роз'яснення всіх деталей гри. Багато правила по-справжньому уясняются учасниками лише по ходу гри - і в цьому гра схожа на життя. Надмірне інструктування до початку самої гри може заплутати студентів або привести до зниження їх інтересу. В принципі інструктування краще звести до мінімуму. Що ж стосується обговорення наслідків тих чи інших ігрових рішень, «ходів», то їх має сенс проводити після завершення пробного або першого ігрового дії, коли їх зміст стає більш ясним для учасників;
  • • судді-рефері. Хід гри, безумовно, потребує контролю і в якійсь мірі керівництві з боку педагога. Організаційна сторона його діяльності забезпечує педагогічну результативність гри. Це позначається, наприклад, на характер розподілу ролей, при якому педагог прагне домогтися активного включення всіх учасників. Навчально-ігрова діяльність зазвичай дає більш широкі можливості для особистісних проявів в порівнянні з традиційною роботою в групі. Багато авторитетних дидактів вважають помилкою поширене в практиці роботи педагогів звичай відводити найбільш «важкі» ролі кращим учням та студентам, а більш пасивні - менше «здатним». Іноді є сенс надати погано встигають активні, значимі для ходу гри ролі, щоб тим самим дати їм можливість проявити себе.

Діючи в якості рефері, педагог лише підтримує хід гри, тобто стежить за дотриманням правил гри (взаємодії між граючими), але в ідеалі не втручається в нього;

• тренера. У певному сенсі педагог виступає в якості тренера. Він може навіть давати учасникам прямі підказки, спрямовані на те, щоб допомогти їм повніше використовувати можливості гри.

Чи не суперечить це ідеї мінімального втручання? Ні, оскільки мова йде про підказки, що допомагають учням використовувати потенціал ігрової дії (наприклад, які можливості дає ту чи іншу правило, який вибір дій пов'язаний з тим чи іншим поворотом сюжету і т.д.). У число тренерських дій педагога входить і пряме підбадьорювання нерішучого учасника;

• нредседателя-ведучого. Якщо попередні ролі педагога пов'язані в основному з підготовкою та ходом імітаційної гри, то дана роль належить до завершального гру обговоренню. В ході цього обговорення педагог уникає «пропонувати» навчальній групі свої висновки і узагальнення, а скоріше ставить перед студентами такі питання, які спонукають їх зіставляти ігрову модель і імітовані реальні явища, обдумувати зв'язку між змістом гри і досліджуваним предметним матеріалом. Чимало творчих ідей і узагальнень можна виявити в спільному обговоренні, якщо попросити учнів запропонувати свої власні поправки і доповнення до сценарію або правил гри.

А. П. Панфілова, характеризуючи роль викладача в грі, орієнтується на здійснювані ним види діяльності [2] :

  • • преподавагеля-розробника гри (ігротехніка). У навчальній практиці нс завжди випадає нагода використати вже готові розробки ігор. Іноді легше розробити свою власну технологію (найчастіше як компіляцію або адаптацію чиєїсь гри), ніж витратити сили і час на пошуки аналога, придатного для цілей планованого заняття;
  • • викладача-інсгруктора і консультанта. Для того щоб учні зрозуміли, у що їх «втягують», викладачеві необхідно не тільки пояснити, в чому сенс гри, які її цілі, але і сформулювати правила і норми, дати інструкції по ролям, описати процедуру або послідовність кроків. Причому тут дуже важливо володіти не тільки вербалізацією, але і почуттям міри як в кількості інформації, що представляється, так і в її послідовності.

Одна з найважливіших завдань викладача-інструктора - це закріплення знань, умінь і навичок навчання, надання консультаційної допомоги щодо застосування отриманих знань і умінь в практичній діяльності;

• викладача-організатора. Ця роль реалізується на всіх етапах гри: до се початку, під час гри і після. Виступаючи в якості організатора, викладачеві доводиться супроводжувати весь хід гри: ставити цілі і завдання навчального, розвивального та ігрового типу, приймати рішення, планувати, практично організовувати процес гри, спостерігати, аналізувати і контролювати її хід і результати, а при необхідності і коригувати зміст гри і се учасників.

Організація ігрового процесу вимагає від викладача володіння різними видами діяльності: координацією роботи всіх ігрових груп (внутрішньокомандній і груповий), керівництвом груповий дискусією, умінням зробити коментар, надати допомогу і моральну підтримку граючим, провести експертизу змісту роботи, здійснити контроль за виконанням норм і правил ( правда, контролюючу функцію в процесі гри можуть здійснювати самі учасники, спеціально призначені для цієї мети на відповідні ролі: експерти, компетен ні судді, судді-рефері і т.д.).

Крім того, організатор повинен подбати і про таких питаннях, як приміщення для проведення гри і для перерв; обладнання та інвентар, необхідні для проведення гри, потрібну кількість робочих місць на «ігровий галявині» і т.д.

Після доведення всіх запланованих дій до кінця і виконання всіх намічених планів викладач повинен здійснити зворотний зв'язок, наприклад провести анкетування, моніторинг, щоб виявити ступінь задоволеності учасників і ефективність отриманих в результаті ігрового взаємодії результатів.

Керівник (організатор) ділової або імітаційної гри повинен не тільки знати питання з області діяльності, що моделюється в грі, а й вміти вести гру, контролювати ігровий режим, миттєво реагувати на екстремальні ситуації і збої, управляти конфліктними ситуаціями, коригувати гру по ходу. До того ж вести гру потрібно практично але пам'яті, отже, потрібно добре знати всі ролі і сценарій гри.

Це вимагає з боку викладача таких характеристик, як здатність до аналізу і прогнозу, рішучість, швидкість реакції, мобільність, вміння вести свою лінію і надавати на людей позитивний вплив;

• викладача-комунікатора. Комунікативна функція викладача є основною в інтерактивній діяльності. Викладач повинен вміти не тільки встановлювати контакти з будь-яким типом партнерів, а й ефективно висловлювати думки і слухати інших, ставити конструктивні питання і грамотно відповідати на питання учнів, встановлювати зворотний зв'язок, вести дискусію, полеміку, володіти всіма жанрами ділового спілкування, його видами, стилями , засобами, виробляти ефективні вербальні сценарії не тільки для різних ігрових технологій, але і для різного рівня учнів, проектувати конструктивне комунікативну поведінку, що створює комфортну і тво чний атмосферу для інтерактивної діяльності.

  • [1] Див .: Кларін М. В. Інноваційні моделі навчання в зарубіжних педагогічних пошуках: посібник до спецкурсу для вищ. тижнів. навчань, закладів, інстітутовусовершенствованія вчителів, підвищення кваліфікації працівників освіти. М., 1994. С. 155-156.
  • [2] Див .: Панфілова А. П. Ігрове моделювання в діяльності педагога.С. 309-316.
 
<<   ЗМІСТ   >>