Повна версія

Головна arrow Страхова справа arrow СТРАХУВАННЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ГАЛУЗІ СТРАХУВАННЯ

Особисте страхування

Особисте страхування забезпечує захист фізичних осіб від ризиків, що загрожують їх життю, здоров'ю та працездатності. На відміну від майнового страхування в особистому страхуванні відбувається не відшкодування матеріальних збитків, а виплачується грошова компенсація витрат (збитків), що є наслідком страхового випадку, а також забезпечується створення накопичень.

Особисте страхування є доповненням до соціального страхування та соціального забезпечення, через які реалізується мінімум державного соціального захисту громадян. Причому на відміну від інших галузей страхування тут можливо одночасне укладання декількох договорів, що покривають однакові ризики.

Класифікацію особистого страхування можна провести за різними критеріями.

  • 1. По виду особистого страхування виділяють:
    • - страхування життя;
    • - страхування від нещасних випадків;
    • - змішане страхування;
    • - медичне страхування.
  • 2. В залежності від кількості застрахованих і способу організації страхування виділяють:
    • - індивідуальне страхування, здійснюване за рахунок особистих коштів страхувальника;
    • - колективне, пов'язане зі страхуванням працівників за рахунок коштів роботодавця;
    • - групове, як захист осіб, об'єднаних в групу шляхом випадкового відбору для реалізації тих чи інших інтересів.
  • 3. За тривалістю страхування може бути:
    • - короткостроковим - договір укладається на рік і менше;
    • - середньостроковим - договір укладається на термін від року до п'яти років;
    • - довгостроковим - термін дії договору п'ять і більше років (різновид такого страхування - довічне страхування).
  • 4. За формою виплат страхового забезпечення договори можуть бути:
    • - з одноразовою виплатою страхової суми (капіталу);
    • - з періодичними виплатами страхової суми (ренти).
  • 5. За формою сплати страхових внесків можна виділити договори:
    • - з одноразовою сплатою страхових внесків;
    • - зі сплатою внесків на виплат.
  • 6. За ступенем регламентації страхування виділяють:
    • - добровільне страхування, що проводиться відповідно до бажанням і можливостями страхувальника;
    • - обов'язкове страхування, що проводиться в силу закону.

Сутність договору про страхування життя полягає в тому, що

страховик зобов'язується сплатити певну суму при реалізації обумовленого договором події, залежить від тривалості людського життя, в обмін на сплату страхувальником меншої суми одноразово або в розстрочку.

Договори страхування життя відрізняються від інших страхових договорів такими особливостями:

  • - це, як правило, досить довгострокові договори;
  • - це договори страхування суми, на відміну від майнового страхування, де страхуються збитки;
  • - людське життя вартості не має, тому на відміну від майнового страхування, де є така точка відліку, як страхова вартість, або від страхування відповідальності, де є сума збитку, що визначається судом, у страхуванні життя страхова сума визначається тільки бажанням і фінансовими можливостями страхувальника;
  • - страховик заздалегідь знає вартість страхового випадку - зафіксовану в договорі страхову суму;
  • - страховик знає ймовірність настання страхового випадку, т. Е. Ймовірність для клієнта дожити до обумовленого договором віку чи померти протягом терміну страхування, що отримується з таблиць смертності. Ці дані дозволяють страховикам формувати не технічні, а математичні резерви;
  • - накопичувальна сутність страхування життя перетворює його на аналог ощадного банківського вкладу, але на відміну від банківського вкладу вигодонабувач отримає кошти (за винятком дострокового розірвання договору) тільки після реалізації обумовленого договором страхового випадку. В силу цього страхування на дожиття до закінчення терміну страхування або певного віку зазвичай поєднується з покриттям інших ризиків;
  • - тільки в накопичувальному страхуванні страхувальник має право при достроковому розірванні договору вилучити накопичені кошти в розмірі обумовленої договором викупної суми. Суб'єктами договору страхування життя є страховик, страхувальник, застрахована особа і вигодонабувач. Страхувальник - юридична або дієздатна фізична особа, що уклала договір і сплачує страхові внески. Як правило, страховики встановлюють вікові обмеження для страхувальників - фізичних осіб. Страхувальником може бути особа віком від 18 до 65-70 років. Застрахованим буде особа, чиї інтереси є об'єктом договору страхування. Для застрахованих найбільш поширені обмеження віку в межах від 1 року до 65 років. Крім того, для застрахованих існують обмеження за станом здоров'я. Саме застрахована особа буде одержувачем коштів при дожитті їм до обумовленого договором терміну або віку. Вигодонабувачем, або посмертним одержувачем коштів можна призначити будь-яку людину, незалежно від ступеня споріднення по відношенню до страхувальника. Якщо вигодонабувачів кілька, в договорі має бути зазначено, в якій пропорції страхова сума розподіляється між ними. Страхувальник має право протягом дії договору поміняти вигодонабувача, внісши відповідні зміни в документи. Якщо в договорі вигодонабувач не вказано, одержувачем коштів є спадкоємець за законом.

Предметом договору такого роду є життя застрахованої особи та його (або вигодонабувача) додаткові доходи, а об'єктами страхування - майнові інтереси, пов'язані з життям, смертю застрахованого і отриманням цих додаткових доходів.

Договори пенсійного страхування передбачають довічні виплати застрахованій особі додаткової пенсії. При недожітих застрахованого до часу початку виплат вигодонабувач має право на отримання викупної суми.

Особливістю страхування життя як накопичувального страхування є наявність гарантованої прибутковості. Великі страхові компанії для підвищення привабливості страхування на дожиття обумовлюють в договорах додатковий дохід за рахунок участі страхувальників в прибутку страховика від інвестиційної діяльності.

Деякі страхові компанії надають страхувальникам можливість отримання частини накопиченого страхового резерву у вигляді позики. Позика має бути повернена в повному обсязі з обумовленими договором відсотками.

Внески можуть сплачуватися безготівковим порядком шляхом утримання їх із заробітної плати або перерахуванням з рахунку страхувальника в банку, готівкою страховому агенту або в касу страховика. Несплата чергового страхового внеску тягне за собою припинення дії договору.

Страхування від нещасних випадків є найбільш поширеним видом особистого страхування. Воно визначено як сукупність видів особистого страхування, які передбачають обов'язки страховика по страхових виплатах у фіксованій сумі або у розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованої, викликаних настанням страхового випадку (при цьому можлива комбінація обох видів виплат). Іншими словами, об'єктом страхування за такими договорами є майнові інтереси страхувальників, пов'язані з заподіянням шкоди здоров'ю або зі смертю застрахованого в результаті нещасного випадку. Страховий захист забезпечується шляхом страхових виплат, що компенсують зменшення доходів або збільшення витрат потерпілого або його близьких, викликаних наслідками нещасного випадку.

Під нещасним випадком у страхуванні звичайно розуміють раптове, непередбачене руйнівний зовнішній вплив на організм людини. Раптовість передбачає короткочасність такого впливу, а непередбачуваність означає, що шкода здоров'ю завдано ненавмисно.

Традиційно до числа нещасних випадків (страхових подій) відносяться:

  • - травма або каліцтво, в тому числі в результаті водіння або користування транспортними засобами, занять аматорським спортом, порятунку людей або майна, допустимої самооборони, пошкодження або видалення органів у результаті неправильних медичних маніпуляцій;
  • - асфіксія (ядуха) в результаті утоплення, занурення, аварійного викиду газу або пари, удару електрострумом, потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи;
  • - опіки, викликані дією вогню, ударом блискавки, вдиханням отруйних речовин, а також обмороження;
  • - отруєння хімічними речовинами, отруйними рослинами, ліками.

Страхові компанії на свій розсуд можуть звужувати або розширювати страхове покриття. Відповідно страховими випадками за такими договорами будуть нещасні випадки і їх наслідки у вигляді: тимчасової втрати працездатності; інвалідності, постійної втрати працездатності; смерті застрахованого.

Страхування від нещасних випадків здійснюється в двох формах: обов'язковій і добровільній. На сьогоднішній день законодавчо закріплена обов'язковість страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування життя і здоров'я державних службовців, чия професійна діяльність пов'язана з підвищеним ризиком; а також страхування пасажирів. Російські страхові компанії сьогодні пропонують своїм клієнтам різні програми добровільного страхування від нещасних випадків. Як і в обов'язковому страхуванні, тут також покриваються ризики, пов'язані з тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю і смертю.

При індивідуальному страхуванні громадян від нещасних випадків страхувальниками можуть бути юридичні та дієздатні фізичні особи у віці від 18 до 65 років. Як фактор, що підвищує привабливість роботи на конкретному підприємстві, використовується колективне страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємства (Додаток 1).

Медичне страхування являє сукупність видів страхування, які передбачають обов'язки страховика по здійсненню виплат страхового забезпечення в розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованої в медичних установах за медичні послуги, що включаються в програму медичного страхування.

Предметом страхування в цьому випадку є здоров'я застрахованої особи, а об'єктом - його майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням витрат на лікування. Таким чином, страхування медичних витрат є страхуванням збитку і захищає клієнта від раптово виникаючих витрат.

Страховим випадком в даному виді страхування є звернення застрахованого до медичного закладу в зв'язку з хворобою або певним станом здоров'я, які вимагають надання медичної допомоги або послуг, передбачених програмою страхування. Страховий випадок вважається врегульованим, коли за медичними показниками зникає необхідність в подальшому лікуванні.

Відповідно до законодавства основна мета медичного страхування полягає в забезпеченні громадянам гарантії отримання медичної допомоги при виникненні страхового випадку за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Медичне страхування в Росії проводиться в двох формах: обов'язковій і добровільній. Введення обов'язкового медичного страхування (ОМС) покликане вирішити ряд соціально-економічних завдань: забезпечення охорони здоров'я населення; фінансування охорони здоров'я (в тому числі розвитку його матеріальної бази); захист доходів громадян; перерозподіл коштів, що йдуть на оплату медичних послуг, між різними групами населення.

Принципами ОМС є: загальність; державність; некомерційний характер. ОМС є частиною державної соціальної політики та забезпечує громадянам РФ отримання мінімальної життєво необхідної медичної допомоги і послуг за відповідною програмою.

До числа суб'єктів ОМС відносяться страхувальники, застраховані, страховики, а також медичні установи.

Застраховані громадяни РФ зобов'язані мати іменний поліс ОМС, який вручається їм страхової медичної організацією або за її дорученням роботодавцем.

В системі ОМС виділяються три групи страховиків, кожна з яких функціонує на своєму рівні. Перший рівень страхування в системі представляє Федеральний фонд ОМС. Він здійснює загальне керівництво страховою медициною. Другий рівень представлений територіальними фондами ОМС. Цей рівень відіграє особливу роль в системі, так як саме через нього забезпечується реалізація ОМС в кожному регіоні. Третій рівень представлений страховими медичними організаціями. У їх функції входить отримання коштів на здійснення ОМС по душовим нормативам залежно від чисельності застрахованих і здійснення страхових виплат у вигляді оплати медичної допомоги та послуг населенню.

У число суб'єктів ОМС входять медичні установи (поліклініки та лікарні), безпосередньо надають допомогу населенню. Вони підлягають обов'язковому ліцензуванню і акредитації (визначення відповідності медичної допомоги і послуг, що надаються даним медичним закладом, професійним стандартам).

Добровільне медичне страхування (ДМС) має багато спільного з обов'язковим і переслідує ту ж соціальну мету - забезпечення громадянам можливості отримання медичної допомоги шляхом страхового фінансування. У той же час між ними існує ряд відмінностей.

По-перше, ДМС є вид комерційного, а не державного соціального страхування. По-друге, ОМС первинно, в той час як ДМС є доповненням до обов'язкового медичного страхування. ОМС забезпечує здобуття громадянами життєво необхідної медичної допомоги та послуг в межах встановленого державою мінімуму, а ДМС надає можливість отримання висококваліфікованої допомоги з використанням новітніх досягнень в галузі медичної техніки та технології в умовах підвищеного комфорту. По-третє, хоча обидві системи є страховими, ОМС заснована на принципі страхової солідарності (т. Е. В рамках ОМС відбувається перерозподіл коштів, сплачених страхувальниками), а ДМС - на принципі страхової еквівалентності, за яким застрахований може отримати тільки ті види послуг і тільки в такому обсязі, за які заплачено. По-четверте, на відміну від ОМС, де керівну роль відіграє держава, при добровільному медичному страхуванні види медичної допомоги і її обсяг регулюються бажанням і фінансовими можливостями страхувальника. По-п'яте, в ДМС існує пряма залежність між розміром страхового внеску та якістю, обсягом і термінами лікування, в ОМС - немає можливості повернути страховий внесок, якщо медична допомога була не затребувана.

До числа суб'єктів ДМС відносяться страхувальники, застраховані, а також медичні установи. Страхувальниками можуть бути дієздатні фізичні або юридичні особи, а застрахованими - будь-які фізичні особи. Страховиками при проведенні ДМС можуть бути не тільки страхові медичні організації, що здійснюють ОМС, а й будь-які страхові компанії, які мають відповідну ліцензію. Медичні установи, що працюють в системі ДМС, повинні відповідати тим самим вимогам, що і при проведенні ОМС.

 
<<   ЗМІСТ   >>