ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА ПРОФЕСІЙНОГО ШКОЛИ

Теоретичні основи процесу професіоналізації

Для того щоб виявити змістовні характеристики процесу професіоналізації, необхідно визначити поняття «професіонал» і «професія». Вітчизняні та зарубіжні дослідники терміни «професія» і «професіонал» розглядають в контексті кількох понять:

• - професія як активність суб'єкта. Професіонал як суб'єкт діяльності;
• - професія як предметна діяльність. Професіонал як фахівець, спеціально навчена людина;
• - професія як спільнота професіоналів. Професіонал як член спільноти;
• - професія як спосіб буття людини, його відношення до реальності. Професіонал як творець, носій професійної свідомості.

Різне змістове наповнення цих понять зумовлює різні аспекти розгляду процесу професіоналізації, його основних характеристик, механізмів і закономірностей.

Поняття «професіоналізація» включено в науковий обіг вітчизняними вченими. Спочатку його ототожнювали з рівнем розвитку професійних якостей особистості (Р. В. Шрейдер).

Професіоналізація ототожнювалася і з розвитком системи професійної підготовки. Її розуміли як створення і розвиток соціальних інститутів, прав і норм, пов'язаних з формуванням професійної структури суспільства, як формування професійних груп, професійних позицій і ролей, придатність і готовність до виконання професійної ролі (В. Г. Подмарков).

Професійна підготовка і психологія професійної освіти стали найбільш активно використовувати поняття «професіоналізація». Найбільш інтенсивно дискусії проходили в кінці 1970-1980-х рр., Коли в змісті поняття знайшли відображення динаміка розвитку професійно важливих якостей людини при оволодінні професією (Р. В. Шрейдер, В.Д. Шадриков, Т.Л.Бадоев, В. А. Бодров, А. І.Кайтеров, Н. П.Анісімова, Ю. П. Поваренко). У науковий обіг вводяться стадії професіоналізації, її критерії, рівні та етапи.

Проблема професіоналізму - об'єкт уваги філософів і соціологів, які вивчають професіоналізацію як цілісний феномен. Переважала ідея вивчення моделі сполучення людини і праці, створення теорії включення людини в світ професійної діяльності (В. Ф. Ковалевський, А. І.Турчіков, М. Н.Сулейманов, О. В. Кріштановская).

Професіоналізацію слід розглядати в трьох аспектах:

• - як соціальне явище;
• - як процес оволодіння людиною професійною діяльністю, придбання професійно важливих якостей;
• - як систему суспільних інтересів, що регулюють процес освоєння професійної ролі (Н.С. Глуханюк) ^[1] .

У суспільній свідомості поняття «професіоналізація» експлікується як процес оволодіння професією, становлення професіонала (А. К. Маркова) ^[2] або як «професійний розвиток».

Професіоналізація - це процес цілісного , безперервного становлення особистості фахівця і професіонала.

Нас цікавить в процесі професіоналізації насамперед психолого-педагогічний і соціально-економічний аспекти. Перший цікавий при вивченні процесу входження людини в професійне середовище, засвоєння їм професійного досвіду, умов активної реалізації себе, самовдосконалення і безперервного професійного розвитку. Соціально-економічний аспект цікавить з точки зору руху в формуванні трудових ресурсів, вивчення специфіки ринку праці.

З точки зору професійно-педагогічної діяльності викладача або майстра виробничого навчання важливо розглянути специфіку всіх її компонентів: цілей, мотивів, способів, прийомів, предмета, на який вона спрямована, засобів, процесу, умов, способів і результатів.

Для професійного самосвідомості особливу роль грають «Я- концепція» і задоволеність різними аспектами діяльності в період професійної освіти.

У зв'язку зі збільшенням інтересу до проблеми організації внутрішньофірмової професійної перепідготовки робітників і фахівців в умовах підприємства особливу роль відіграє вивчення методів професіоналізації з точки зору процесів розвитку людини в зрілому віці.

Л. М. Мітіна ^[3] , порівнюючи особистісний та професійний розвиток педагога, відзначає процес ломки стереотипів різних традиційних форм професіоналізації, визначає взаємозв'язок професійного розвитку і особистісного, в основі яких лежить принцип саморозвитку, що детермінують здатність особистості перетворювати власну життєдіяльність в предмет практичного перетворення, приводить до творчої самореалізації. Автор виділяє три стадії професіоналізації:

• - адаптація;
• - становлення;
• - стагнація.

При цьому Л. М. Мітіна розглядає професійний розвиток як безперервний процес самопроектування особистості, а останній ділить на три стадії:

• - самовизначення;
• - самовираження;
• - самореалізацію.

В контексті специфіки досліджуваної нами спеціальності «Професійне навчання» нам дуже важливо розглянути процес входження студента в професійно-педагогічну професію, а також дорослої людини (робочого, фахівця), який підвищує свій особистісний та професійний ріст в умовах навчального центру підприємства, при організації професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації.

Особливе значення має виділення готовності до професійно-педагогічної діяльності як передумови її стійкості і ефективності. При цьому цілеспрямоване формування психологічної готовності до самостійної діяльності сприяє успішності професійного старту, подальшого розвитку та підвищення кваліфікації (М. І.Дьяченко, Л. А.Кандибовіч).

Дуже важливо зафіксувати кризи професіоналізації. Вони розглядаються як нетривалі за часом періоди кардинальної перебудови професійної свідомості, що обумовлюють зміну вектора професійного розвитку. Так, А. К. Маркова відзначає, що кризи професіоналізації можуть виникнути, коли старе в професійній праці вже не задовольняє, а нове ще не знайдено або коли творчі знахідки працівника зустрічають опір в професійному середовищі.

Основними ознаками професійних криз є:

• - втрата почуття нового,
• - відставання від життя,
• - зниження рівня професіоналізму,
• - внутрішня розгубленість,
• - усвідомлення необхідності переоцінки себе,
• - зниження самооцінки, втома, виникнення відчуття вичерпаності своїх можливостей і т.д.

Перехід від однієї стадії професійного становлення до іншої неминуче супроводжується кризою. Як криз становлення особистості професіонала вчені виділяють кризи навчально-професійної орієнтації, вибору професії, професійних експектацій, професійного зростання, професійної кар'єри, соціально-професійної самоактуалізації, втрати професії (Е.Ф.Зеер, Е.Е.Симанюк).

Психологи професійної освіти встановили, що входження в професійно-педагогічну діяльність вимагає від студента або випускника професійно-педагогічного вузу не тільки наполегливих зусиль по її освоєнню, а й значної перебудови. Зазвичай корекція професійних уявлень, оцінка власних можливостей і облік відповідності професійної діяльності особистим інтересам здійснюються в період самостійного включення в професійне середовище, тобто після закінчення навчання у вузі.

Таким чином, професіоналізація і вибір професійно-педагогічної професії тісно взаємопов'язані (рис. 7).

Професіоналізація, з точки зору одного із засновників виробничої і професійної педагогіки - С.Я. Батишева, - це термін, введений для позначення педагогічного регульованого процесу професійного становлення особистості, формування професіонала в умовах професійної освіти. Тобто професіоналізуються як особистість, так і діяльність педагога завдяки перш за все зафіксованим психологами праці кількісним і якісним характеристикам становлення особистості (Е. А. Климов, В.Д. Шадриков та ін.).

У свою чергу, філософи, соціологи, юристи, педагоги, вивчаючи процес професійного становлення особистості, змогли прийти до наступних результатів: дуже важливо, які архітектоніка обраній професії, її тип, а найголовніше - хто вибирає і освоює, наприклад, педагогічну професію, наскільки він націлений на обрану професію і до неї придатний.

Мал. 7. Взаємозв'язок професіоналізації та професійно-педагогічної діяльності:

П - професіоналізація; ППД- професійно-педагоги чна деятел ьность

З точки зору психологів, які вивчали процес професіоналізації в рамках акмеологічного підходу (Б. Г. Ананьєв, А. А. Деркач, Н. В. Кузьміна, А. П.Сітніков), дуже важливо в ньому зафіксувати етапи найбільш успішної професійної діяльності зрілої особистості, періоди досягнення особистістю вершин свого професіоналізму, найбільш серйозних професійних досягнень.

Один з видних психологів професійної освіти -

Е.Ф.Зеер, звертаючись до виділення стадій професійного становлення особистості, бере за основу соціальну ситуацію розвитку і рівень реалізації професійної діяльності. Він виділяє чотири стадії професійного становлення:

• 1 я стадія - виникнення професійних намірів і надходження, наприклад, в професійно-педагогічний вуз (соціально і психологічно обґрунтований вибір професії);
• 2-а стадія - професійне навчання;
• 3-я стадія - процес входження в професію;
• 4 я стадія - повна реалізація особистості в самостійному професійному праці та досягненні майстерності.

Нам особливо важлива четверта стадія становлення особистості - професіоналізація, яка характеризується утворенням блоків інтеграційних елементів діяльності. Утворення таких великих блоків призводить до вироблення найбільш стабільного стилю діяльності, а стабілізацією нормативно схвалюваної діяльності закінчується професіоналізація. Нас цікавить ця, четверта стадія з позиції особистісно-діяльнісного підходу (А. Н. Леонтьєв). Спробуємо умовно виділити в професійно-педагогічної діяльності моменти її професіоналізації.

• [1] Див .: Глуханюк І. С. Психологічні основи розвитку педагога як суб'ектапрофессіоналізаціі: автореф. дис .... д-ра пед. наук. - СПб., 2001..
• [2] Див .: Маркова А. К. Психологія професіоналізму. - М., 19%.
• [3] Див .: Мітіна Л. М. Психологія праці та професійний розвиток вчителя. -М "2004.