Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЕДАГОГІКИ І ОСВІТИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СУЧАСНИХ ВИХОВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

В даний час педагогіка переживає цілий ряд кризових явищ, пов'язаних зі зміною цілей освіти, введенням Федеральних державних стандартів і включенням в педагогічний процес освітніх технологій.

Термін «технологія» має латинське коріння і переводиться як «наука про мистецтво» (techne - мистецтво, майстерність; logos - слово, вчення, знання) і означає шлях гарантованого отримання певного продукту із заданими властивостями.

Самим достатнім і широким поняттям є поняття «педагогічна технологія», воно охоплює процеси утворення, навчання і виховання. Визначення «педагогічна технологія» дано багатьма авторами:

системна сукупність та порядок формування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічних цілей (М. В. Кларін);

- послідовна, взаємообумовлених система дій педагога, пов'язаних із застосуванням тієї чи іншої сукупності методів виховання і здійснюваних в педагогічному процесі з метою вирішення різних педагогічних завдань (В. А. Сластьонін, І. Ф. Ісаєв, А.І. Міщенко, Е.Н . Шиянов);

упорядкована система процедур, неухильне виконання яких приведе до досягнення певного, запланованого результату.

Педагогічну технологію характеризують два моменти: гарантованість кінцевого результату і проектування майбутнього навчально-виховного процесу (В. Монахов).

Досягнення цілей виховання передбачає здійснення особливим чином організованої педагогічної діяльності, спрямованої на розвиток особистісної сфери виховуваних. Тривалий час ця проблема розроблялася в рамках відповідних методик. Однак в останні роки в педагогічній літературі все більше відображення знаходять розробки не стільки методичної сторони виховного процесу, скільки технології його здійснення. Це значно розширює сферу наукових досліджень, надає педагогічній теорії прикладний характер.

Поняття «виховна технологія» багатьма дослідниками включається в узагальнене поняття «педагогічна технологія», яке ще в 60 - 70-х рр. XX століття асоціювалося головним чином з методикою застосування технічних засобів навчання. У цьому сенсі воно досі використовується в багатьох зарубіжних публікаціях.

Виховна технологія являє собою сукупність форм, методів, прийомів і засобів відтворення теоретично обґрунтованого процесу виховання, що дозволяє досягати поставлені виховні цілі, спирається на відповідне наукове моделювання (проектування) і зберігає можливість об'єктивних поетапних вимірювань і оцінки особистісних властивостей і якостей людини на конкретному етапі його розвитку .

Під технологією виховання розуміється продумана у всіх деталях модель спільної діяльності, яка містить систему науково обгрунтованих прийомів і методик, що сприяють встановленню таких відносин між вихователем і вихованцями, при яких оптимально досягаються конкретні виховні цілі.

У будь-якій педагогічній системі «виховна технологія» поняття, що взаємодіє з освітніми завданнями. Але якщо освітня задача висловлює мети навчання і виховання, то виховна технологія - виховні шляхи і засоби їх досягнення. При цьому в структурі освітньої завдання певні особистісні якості учнів, що підлягають формуванню і розвитку, виступають як цілі виховання в конкретних умовах, що в цілому визначає специфіку змісту освіти.

Основними ознаками виховних технологій є наступні характеристики:

  • - технологія розробляється під конкретний педагогічний задум, в основі її лежить певна методологічна позиція автора;
  • - технологічний ланцюжок педагогічних дій вибудовується строго відповідно до цільових установками, що мають форму конкретного очікуваного результату;
  • - технологія передбачає взаємопов'язану діяльність дорослого і дитини з урахуванням принципів індивідуалізації і диференціації, оптимальної реалізації людських і технологічних можливостей, діалогічного спілкування;
  • - елементи педагогічної технології повинні гарантувати досягнення планованих результатів (державних стандартів) усіма школярів;
  • - органічною частиною педагогічної технології є діагностичні процедури, які містять критерії, показники та інструментарій вимірювання результатів діяльності.

Моделювання виховної технології розглядається в двох аспектах: як метод дослідження об'єктів на їх моделях- аналогах певного фрагмента природної або соціальної реальності; і як побудова і вивчення моделей реально існуючих і конструюються предметів і явищ, наприклад, фізичних, хімічних, соціальних і т.д. Отже, застосування моделювання в розробці і реалізації виховних технологій дозволяє вивчати їх як цілісне педагогічне явище, так і його окремі елементи.

Форма моделювання залежить від використовуваних моделей і сфери його застосування. У питанні про застосування моделювання в побудові (проектуванні) і дослідженні ефективності виховної технології можна говорити про специфічний підхід до побудови соціальних моделей, що отримав назву «педагогічне моделювання».

За характером моделей виділяють предметне і знакове (інформаційне) моделювання. Предметним називається моделювання, в ході якого дослідження ведеться на моделі, умовно відтворює певні функціональні характеристики об'єкта-оригіналу, наприклад, конкретну педагогічну ситуацію. При знаковому моделюванні моделями служать схеми, креслення, формули і т. П. При цьому основним методом такого моделювання є логічне моделювання. Внаслідок цього при формуванні та дослідженні моделі конкретної виховної технології можливе застосування як предметного, так і знакового моделювання.

Разом з тим необхідно враховувати, що моделювання в виховної технології має два аспекти: моделювання утримуючи

ло

ня, яке виховуваних повинні засвоїти, і моделювання виховної взаємодії суб'єктів і об'єктів педагогічного процесу, без якого неможливе повноцінне виховання. Викладені теоретичні основи застосування моделювання при розробці та реалізації виховних технологій дозволяють виділити в ньому кілька відносно самостійних, але взаємодіючих і взаємозалежних елементів (компонентів): суб'єкт об'єктний, цільовий, змістовний, діяльнісний і результативний.

Суб'єкт-об'єктний компонент визнається основним в моделі виховної технології. Йод ним розуміється особа або група осіб, які здійснюють виховання, а також особа або група осіб, в інтересах яких організовується виховний взаємодія.

Спрямованість виховної технології в її моделі представляється цільовим компонентом, вміст якого формується на етапі визначення мети.

Цілепокладання у виховній технології. Мета педагогічної взаємодії є системоутворюючим елементом виховної технології. Від неї залежать інші елементи: зміст, методи, прийоми і засоби досягнення виховного ефекту. Мета як наукове поняття є передбачення у свідомості суб'єкта результату, на досягнення якого спрямована його діяльність. Внаслідок цього в педагогічній літературі мета виховання розглядається як уявне, заздалегідь обумовлений уявлення про результат педагогічної взаємодії, про якостях ісо- стоянні особистості, які передбачається сформувати. Визначення цілей виховання має велике практичне значення. Педагогічний процес - це завжди цілеспрямований процес. Без чіткого уявлення про мету не можна досягти ефективності застосовуваної педагогічної технології. Все це зумовило сутність поняття цілепокладання у виховній технології, під яким подра- зумеваетсяпроцесс виявлення і постановки цілей і завдань педагогічної (виховної) діяльності. Вибір цілей виховання не повинне носити волюнтаристський характер. Він обумовлений методологією педагогіки, філософськими уявленнями про цілі та цінності суспільства, а також соціально-економічними, політичними та іншими особливостями розвитку суспільства і держави.

У виховній технології цілі можуть бути різного масштабу і складати деяку ієрархію. Вища ступінь - державні цілі, суспільне замовлення. Можна сказати, що це мети-цінності, які відображають уявлення суспільства про людину і громадянина країни. Вони розробляються фахівцями, приймаються урядом, фіксуються в законах та інших документах. Наступний щабель - цілі-стандарти, цілі окремих освітніх систем і етапів освіти, які відображаються в освітніх програмах і стандартах. Нижча ступінь - цілі виховання людей певного віку.

На двох останніх рівнях мети в виховної технології прийнято формулювати в термінах поведінки, описуючи плановані дії виховуваних. У зв'язку з цим розрізняють власне педагогічні завдання і функціональні педагогічні завдання. Перші з них - це завдання на зміну людини - переклад його з одного стану вихованості, в інше, як правило, більш високого рівня. Другі розглядаються, як завдання розвитку конкретних якостей особистості.

Змістовний компонент також виступає однією із складових частин виховної технології і відображає те, які особистісні якості повинні бути сформовані у виховуваних. Він обов'язково відповідає цільовому компоненту.

Дуже важливим в моделі виховної технології є діяльнісний компонент. Залежно від різних педагогічних ситуацій він включає певну систему форм, методів, прийомів і засобів виховного взаємодії. Окремим завданням формування виховної технології виступає відбір і оптимальний вибір методів, прийомів і засобів виховного взаємодії. Саме вони визначають специфіку кожної з них і повинні відображати існуючі умови педагогічної діяльності, особистісні особливості педагога і його педагогічний досвід.

Педагогічний інструментарій виховних технологій являє собою сукупність форм, методів, прийомів і засобів педагогічної взаємодії суб'єктів і об'єктів виховання. Вони, як би, являють собою специфічні (педагогічні) інструменти, за допомогою яких здійснюється формування необхідних особистісних властивостей і якостей людини, а також діагностика рівня їх сформований ™ на конкретний момент часу.

Слід зазначити, що в термінології педагогічного інструментарію у вітчизняній педагогіці в даний час немає чіткості. В результаті одні й ті ж поняття (наприклад, лекція або індивідуальна бесіда) в різних навчальних джерелах називаються як формами, так і методами виховання. В результаті практично у кожного педагога складається своє суб'єктивне уявлення про них в залежності від конкретних цілей і завдань педагогічної взаємодії з воспітуемим.

У той же час більшістю педагогів йод формами виховання розуміється організаційна сторона цього виду педагогічної діяльності, яка розкриває певні склад і угруповання воегштуемих, структуру виховних заходів, місце і тривалість їх проведення. Іншими словами, це зовнішнє вираження виховного процесу, що має різні аспекти прояви. В результаті досить складно здійснити класифікацію форм виховання. Однак їх можна об'єднати в три групи по кількісним критерієм: фронтальних (масових), групових (колективних) і індивідуальних форм виховання.

Методи виховання, на відміну від форм, розкривають технологічну сторону і являють собою сукупність найбільш загальних способів (прийомів і пов'язаних з ними засобів) здійснення виховного взаємодій. Методи виховання також розглядаються як сукупність способів і прийомів виховної роботи для розвитку потребностно-мотиваційної сфери та свідомості воспи- туемих, вироблення звичок поведінки, його коригування та вдосконалення. Однак, в цьому випадку в способі виховної взаємодії відсутній один важливий елемент - кошти виховання.

Прийоми виховання (іноді - виховні прийоми) розглядаються як конкретні операції взаємодії вихователя і воспітусмого (наприклад, створення емоційного настрою під час бесіди) і обумовлюються метою їх застосування. У педагогічній літературі вони часто трактуються як найменша структурна одиниця виховної взаємодії, цикл дій, спрямованих на вирішення елементарних педагогічних завдань. При цьому одні й ті ж прийоми можуть реалізовуватися в різних методах виховання.

Засоби виховання - це відносно незалежні джерела формування і розвитку особистісної сфери людини, що забезпечують реалізацію педагогічного прийому в рамках конкретного методу виховання. До них відносять різні предмети (іграшки, мультимедійні засоби), твори і явища духовної і матеріальної культури (мистецтво, суспільне життя, продукти ЗМІ) і ін.

Заключним компонентом моделі виховної технології виступає результативний компонент. Він характеризує ту чи іншу виховну технологію за ступенем досягнення поставлених цілей виховання.

Таким чином, за допомогою моделювання вдається звести складні для практичного застосування елементи виховної технології до простих, невидимі до відчутних і т.д. А це, в свою чергу, дозволяє поглибити теоретичне розуміння взаємозв'язку і взаємозалежності різних компонентів виховної діяльності педагога. При цьому в педагогічній літературі особлива увага приділяється її діяльнісної і результативною складовим, що розкриває форми, методи, прийоми і засоби педагогічної взаємодії і формують так званий «педагогічний інструментарій» виховних технологій.

Для створення і реалізації виховної технології може використовуватися узагальнена схема алгоритму функціонування. Вона охоплює кілька етапів: орієнтування (формування уявлення про виховних цілях); виконання (реалізації методів, прийомів і засобів виховання в передбаченої послідовності), контролю і коригування.

У кожній виховної технології також використовується алгоритм управління, який представляє собою систему правил спостереження, контролю та корекції її функціонування для досягнення поставленої мети. Для досягнення кожної з позначених цілей виховання застосовується строго певний алгоритм управління виховною діяльністю педагогів. Це дозволяє не тільки оцінювати успішність процесу виховання, а й заздалегідь проектувати процеси із заданою ефективністю.

До педагогічних умов реалізації технології виховання багато дослідників відносять:

  • - індивідуальні особливості педагога - ерудиція, неординарність особистості, його культура, інтереси, захоплення, і т.п .;
  • - ставлення до вихованців, що виражається в педагогічному такті т оптимізмі, в мажорному тоні (визначає тип технології);
  • - професіоналізм педагога - глибокі знання закономірностей виховного процесу та дитячої психології, володіння методами діагностики

У теорії і практиці виховання зарекомендували себе частнометодіческіе і локальні (модульні) технології виховання. наприклад:

  • - технологія вимоги Н.Є. Щурковой;
  • - технологія виховання соціальної творчості в умовах колективного творчого справи (КТД) І.П. Іванова;
  • - технологія особистісно-орієнтованої колективної творчої діяльності С.Д. Полякова;
  • - технологія педагогічної підтримки самовизначення особистості О. С. Газман.

Таким чином, розглянуті теоретичні положення технології виховання дозволяють представити її як цілісне педагогічне явище, спрямоване на досягнення головних цілей виховання. Основні структурні елементи технології реалізуються в педагогічній практиці. Цей факт вимагає істотно підвищити ефективність виховної діяльності всіх категорій освітян, направити виховання на більш результативне вирішення завдань щодо формування особистісної сфери людини сучасного цивілізованого суспільства.

 
<<   ЗМІСТ   >>