Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПЕДАГОГІКИ І ОСВІТИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ЖИТТЄВОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ЯК ОДНЕ ІЗ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОГО ВИХОВАННЯ.

Проблема виховання підростаючого покоління в російському суспільстві виходить сьогодні на передній план. Сучасний етап розвитку нашого суспільства вимагає якісно нового підходу до організації освіти підростаючого покоління. Це обумовлено перш за все тим, що соціально-економічні перетворення сьогодні зумовлюють формування основних якостей особистості, моральних і моральних установок, загальнолюдських і соціальних цінностей, затребуваних новими суспільними відносинами.

Актуальність дослідження проблеми життєвого самовизначення залежить від значущості вирішення проблеми самовизначення і самореалізації молоді в сучасних умовах, необхідності визначення професійних і соціально-особистісних компетенцій всіх суб'єктів освітнього процесу.

Сьогодні сутність людини настільки захована за досягненнями цивілізації, настільки не проявляючи, що впору говорити про її втрату і забуття. Відродження гуманізму неможливо без відродження сутності людини. Самотворення засобами культури, що виражає сутність становлення «людського в людині», за визначенням є абсолютно реальне, практичне дію конкретної людини, і, одночасно, вимога практичного, а не умоглядного гуманізму в соціумі.

Педагогіка практичного гуманізму, на думку Д.В. Григор'єва і В.А. Караковський, є переконання, зміцнення, підтримка людини, що творить свою гуманістичну позицію в просторі повсякденному житті. Педагогіка практичного гуманізму тримається не на «помочах» керівництва, повчання і настанови, а на підтримку власних зусиль людини по вирощуванню, культивування Людського в собі, іншими словами, на підтримку самовизначення особистості [176].

Дослідження життєвого самовизначення особистості в сучасності визначається станом сучасної освітньої практики, здійснюваної в рамках переходу до нових стандартів загальної та вищої професійної освіти, а також тим, що сучасні реалії «вимагають кардинального переосмислення наукових основ і практико-орієнтованих підходів до виховання» [170].

Сьогодні під вихованням в загальноосвітній організації розуміється створення умов для розвитку особистості дитини, його духовно-морального становлення і підготовки до життєвого самовизначення, сприяння процесу взаємодії педагогів, батьків і учнів з метою ефективного вирішення спільних завдань. Загальні завдання і принципи виховання засобами освіти представлені в федеральних державних освітніх стандартах, де виховна діяльність розглядається як компонента педагогічного процесу в кожному загальноосвітньому закладі.

Проблема життєвого самовизначення є однією з центральних в розумінні суті освіти і виховання, змісту педагогічної діяльності і бачення в людині потенційно здатного до відповідальної дії суб'єкта з власними культурними критеріями і правами, інтересами і поглядами.

Важливо відзначити, що ця точка зору не визнає вікових обмежень і поширюється в рівній мірі на дошкільника, молодшого школяра, підлітка, юнака, дорослої людини. Постановка питання про цілісний життєвому самовизначенні людини (О.С. Газман) відкриває можливості дослідження феномену самовизначення як сукупності ситуативного, соціального, культурного, екзистенціального смислових просторів самовизначення [42].

Проблема життєвого самовизначення особистості глибоко і детально розглядається в гуманітарних науках. Філософські уявлення про сутність і феномен самовизначення особистості розкриті в роботах Г.С. Батищева, М. Хайдеггера. М.М. Бахтін вважає, що в процесі осягнення світу, людина несе відповідальність за формування власного смислового єдності та його реалізацію. В кінцевому результаті становлення людина знаходить самовизначення [18].

Самовизначення - це визначення, виявлення своїм народом своєї волі щодо свого національного і державного устрою. Самовизначення особистості - це абсолютно свідома активність особистості по виявленню і відстоювання чітко суб'єктної позиції в ситуаціях, які не мають жорстко нормативних рішень. Самовизначитися, т. З. визначити своє місце в житті, суспільстві, усвідомити свої громадські, національні інтереси.

Самовизначення - це складний процес розвитку особистості. Структурними компонентами самовизначення є життєве, особистісне і професійне самовизначення. Вага ці компоненти постійно взаємодіють. Одне передує іншому, а найчастіше вони відбуваються одночасно. Життєве самовизначення є основою інших і починається з самого себе. Як вважає Н.С. Пряжников, життєве самовизначення, - це вибір того чи іншого способу життя людини [128].

Життєве самовизначення - це визначення себе щодо загальнолюдських критеріїв сенсу життя і реалізація себе на основі цього самовизначення. Життєве самовизначення передбачає високу ступінь свободи вибору, але за умови, що людина не відмовляється від такої свободи. Однак людина може жити, змінюючи і освоюючи різні соціальні ролі, діючи при цьому пасивно, а може виступати творцем свого життя.

На думку І.Ф. Ісаєва і В.Н. Кормакова, життєве самовизначення - це визначення себе щодо загальнолюдських критеріїв сенсу життя і реалізації себе на основі цього самовизначення [83]. На порозі вступу в самостійне життя перед молодою людиною стають фундаментальні завдання життєвого самовизначення. Юнака і дівчину хвилюють серйозні питання: як знайти своє місце в житті, обрати справу у відповідності зі своїми можливостями і здібностями, в чому сенс життя, як стати справжньою людиною і багато інших. Юнак (дівчина) прагне зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити себе як члена суспільства, визначити себе в світі, тобто зрозуміти себе і свої можливості поряд з розумінням свого місця і призначення в житті.

Педагогічний аспект життєвого самовизначення пов'язаний зі створенням умов, що забезпечують формування особистісної та функціональної готовності суб'єктів освітнього процесу до екзистенціального вибору. Т.Н. Сапожникова визначає «життєве самовизначення» як «вільний вибір людиною сенсу власного життя і її перспектив на основі рефлексивно-ціннісного осмислення минулого і сьогодення в момент вузлових життєвих подій» [142].

Найважливіші аспекти життєвого самовизначення - моральний, цивільний, естетичний, професійний знайшли своє відображення в роботах багатьох вчених (К. Дрозд, О.П. Леванова, С.В. Скутнева, А.Е. Воробйова, Н.С. Пряжников, Н.А. Грішакова, С.Н. Чистякова, Е.В. Філатова та ін.).

Культурологічний підхід до освіти і виховання, який би розглядав сучасні соціокультурні умови розвитку особистості, виділяє життєве самовизначення як центральний механізм становлення особистісної зрілості, як екзистенціальний вибір людини, що полягає в ухваленні рішення про сенс життя і її стратегії на основі рефлексивно-ціннісного осмислення пережитих подій і самореалізація в відповідно до прийнятого рішення (Н. Алексєєв, Ш.А. Амонашвілі, А.Г. Асмолов, А.П. Валицкий, О.С. Газ ман, О.В. Заславська, В.П. Зінченко, Н .Б. Крилова, З.А. Малькова, В. А. Сластьонін, Я.С. Турбівський, Е.Н. Шиянов, І. С. Якиманська та ін).

Дослідник Е.Н. Мусаелян в структурі готовності до життєвого самовизначення особистості виділяє наступні складові: ціннісно-смисловий, діяльнісно-практичний та рефлексивно-оцінний. Кожен із зазначених компонентів включає ряд показників особистості, які проявляються в спілкуванні і діяльності [59].

Ціннісно-смисловий компонент характеризується:

  • - змістом ціннісних орієнтацій учнівської молоді;
  • - мотивами участі молоді в суспільно - корисної діяльності;
  • - прагненням до самовдосконалення;
  • - умінням оцінювати результати своєї діяльності, вибирати альтернативні способи вирішення різних проблем.

Даний компонент розкривається через інтерес до учебнопознавательной і трудової діяльності, потреба в цій діяльності, цілеспрямованість, прагнення до постійної самоосвіти і самовихованню, бажання домогтися успіху, віри в себе і свої можливості, усвідомлення самоцінності особистості та ін.

Другим істотним компонентом є деятельностнопрактіческій компонент, який включає в себе мотиви, які спонукають учнів до оволодіння прийомами і способами наукового пізнання. Під впливом цих мотивів формуються творчо пошукові та дієво-вольові прояви особистості учня. Деятельностно - практичний компонент готовності до життєвого самовизначення також проявляється в свідомому прагненні до участі в суспільно - корисної праці; зацікавленості в справах учнівського колективу.

Рефлексивно-оцінний компонент готовності учнів до життєвого самовизначення виражений наявністю зовнішніх і внутрішніх мотивів, пов'язаних з осмисленням власної діяльності. Рефлексивно-оцінний компонент готовності характеризує особистість з позиції її активності, здатністю до соціально цінних емоціям, переживанням; здатністю до співучасті в справах колективу, взаємодопомогу, взаємовиручку.

Е.Н. Мусаелян виділяє критерії та показники готовності учнів до життєвого самовизначення, зміст яких зумовлено тим, наскільки учень усвідомлює і втілює в соціальній діяльності суспільно вироблену систему цінностей [59].

Найбільш важливими критеріями є: когнітивний, потреб-ностно - мотиваційний та емоційно - вольової. Кожен з них має свої показники. Когнітивний критерій характеризується розумінням своїх можливостей; умінням аналізувати свою поведінку; наявністю життєвих планів; прагненням до самопізнання, саморозвитку та самовдосконалення.

Показниками потребностно - мотиваційного компонента виступають: бажання брати участь в шкільних або університетських виховних події; зацікавленість в справах колективу; ставленням до різних видів соціально значущої діяльності. Емоційно - вольовий компонент характеризує адекватна самооцінка; рефлексія власної діяльності; здатність завершити розпочату справу; прояв волі та наполегливості в досягненні мети.

Виділені критерії та показники дозволяють оцінити рівень готовності особистості до життєвого самовизначення, точніше сказати ступінь сформованості основних показників. Можна виділити три рівня готовності до життєвого самовизначення: високий, середній, низький. Рівень готовності особистості до життєвого самовизначення визначається в процесі спостереження за поведінкою учня в різних ситуаціях, в бесідах, за допомогою анкетування, створення проблемних ситуацій.

Широкі можливості для життєвого самовизначення учнів, на думку Е.Н. Мусаелян, представляють різноманітні види навчальної та позанавчальної діяльності, що організовуються на принципах самоврядування, співуправління і самодіяльності. В процесі реалізації самоврядування відбувається актуалізація в учнів особистісного сенсу формування готовності до життєвого самовизначення, розвиваються суб'єкт - суб'єктні відносини у взаємодії педагогічного та учнівського колективів, частіше з'являються ініціативи до рефлексії в учнів [59].

Актуальними для сучасного стану освіти є роботи в галузі гуманітарних наук, що розкривають сутність впливу на розвиток життєвого самовизначення особистості події, що відбулася як «епіцентру значимого спілкування», як «точки дотику, взаімоперсссченія доль» (А.А. Кронік). Подія стає сенсоутворювальним поняттям в процесі життєвого самовизначення особистості.

Педагогічної платформою для вирішення завдання педагогічної підтримки життєвого самовизначення суб'єктів освітнього процесу може виступити технологія організації педагогічного події, тому що педагогічне подія спочатку націлене на підтримку вільного самовизначення особистості дитини в стосунках з виховують дорослим, а також сприяє формуванню особистих життєвих подій дитини, відповідає віковим вимогам дитини і дорослого до перетворення рутинності життя в емоційно насичену наповненості, розвиває здатність до життєвого самовизначення особистості, збагачує і розвиває освітній простір.

Особливістю педагогічного підходу до проблеми життєвого самовизначення є розгляд процесу самовизначення не тільки з онтологічної, а й з організаційно - діяльнісної позиції, яка передбачає розгортання динамічної мережі взаємопов'язаних педагогічних подій або вирощування певного виховного простору. Структурно-функціональна модель виховного простору школа-вуз, її формальнодінаміческіе характеристики і психолого-педагогічні технології, що впливають на життєве самовизначення суб'єктів освітнього процесу на сучасному етапі розвитку педагогічної науки є однією з важливих наукових проблем, на вирішення якої повинні бути спрямовані дослідження.

Таким чином, в сучасних освітніх умовах завдання педагогічного забезпечення розвитку в учнів здатності до життєвого самовизначення повинна носити системний характер в процесі виховання молоді на різних вікових етапах, гак як дана задача залишається актуальною і для школяра, і для студента вищого навчального закладу - майбутнього педагога.

 
<<   ЗМІСТ   >>