Повна версія

Головна arrow Географія arrow КАДАСТРОВИЙ ОБЛІК І КАДАСТРОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КАДАСТРОВОГО ОБЛІКУ ЗЕМЕЛЬ

Потреба в кадастровому обліку земель виникла в глибоку давнину, коли людина почала обробляти землю і стало необхідно розділяти ділянки в інтересах громади. Згодом потреба в кадастровому обліку зросла в зв'язку з появою власності і введенням оподаткування. В даний час кадастровий облік земель здійснюється у всіх країнах, при цьому земельні ділянки враховуються разом з усіма поліпшеннями (будівлями, спорудами, лінійними об'єктами).

Виникнення кадастрового обліку земель

Перші відомості про кадастрові роботи відносяться до часів правління фараонів в Древньому Єгипті, коли стали вестися списки (перелік) оброблюваних земель із зазначенням їх меж, площ, вартості. Робилося це з метою оподаткування, для чого двічі на рік проводилася оцінка земель, яку виконували чиновники фараона - таксатор.

Пізніше кадастр земель став вестися в Стародавній Греції. В ті часи реєстраційні написи ставилися безпосередньо на самих об'єктах обліку. Наприклад, в Греції для цього використовувалися кам'яні валуни з написаними на них відомостями про даній земельній ділянці. З розвитком суспільства реєстраційні записи стали виконуватися в документах, а об'єкти обліку описувалися в них.

Походження терміна «кадастр» пов'язують з періодом правління римського імператора Августа (27 р до н.е.), коли була затверджена одиниця обліку збору данини за землю «caputigum» і введена перепис населення «caputigum registrum». Згодом ці слова злилися в одне - « capitastrum» і згодом в слово « catastrum », що означає опис (реєстр) податкових предметів.

Кадастр - систематизований звід відомостей про ту чи іншу майно, що формується в масштабах держави в фіскальних та інших цілях.

Перший римський кадастр, що мав назву «Табулес Цензуалес», був введений в VI ст. до н.е. Сервієм Туллієм. Цей кадастр був реєстр, який містить відомості про розміри земельних ділянок, їх власників, як, способах обробки землі і т.п. Ці відомості надходили від власника землі, а якщо виникали сумніви, то призначався землемір, який виробляв перевірку. Площа нерухомого майна оцінювалася виходячи з часу, витраченого парою биків на його оранку, або за кількістю насіння, необхідного, щоб його засіяти.

Римський кадастр цікавий тим, що він відбивав відомості не тільки про площу земельних ділянок, а й про типи ґрунтів, їх якості та продуктивності. У нього також вносилися відомості про розміри та прибутковості майна, на підставі яких встановлювався податок на майно.

В Англії перший кадастр датується 1066 р його метою було ввести податок на нерухоме майно. Цей кадастр отримав в народі назву

«Domesday book» або «Книга Дня Загального суду», оскільки згодом міг застосовуватися до тих, хто обманював податкове відомство.

У Франції перші кадастрові роботи стали проводитися на початку XIII ст., Проте тільки за Людовіка XIV у Франції була введена фіскальна система на основі кадастрової зйомки. При цьому кадастрова зйомка була примітивною і проводилася за допомогою мотузки і жезла.

В середні віки порядок ведення кадастру і технологія кадастрових зйомок практично не змінилися - зйомка земель залишалася лінійною, геометричні знання і обчислення практично не використовувалися.

Новий етап у розвитку кадастрового обліку земель пов'язаний зі створенням приладів і методик для більш точного встановлення меж і розрахунку площ земельних ділянок. В кінці XV ст. математик Іван Преторії виготовив топографічний інструмент - мензулу ( «Мензула Преторіані»), службовець для здійснення точних і докладних зйомок. Мензула (лаг. Mensula - столик) - нульової креслярський столик, що складається з дошки з наклеєною на неї папером (планшет) і штатива з триногою для зручної і точної установки дошки горизонтально. Мензула застосовується і в наші дні при складанні плану або карти місцевості графічним методом.

У XVI ст. голландський астроном Віллеборд Снеллиус розробив метод тріангуляції (від лат. triangulum - трикутник), який використовується для створення опорної геодезичної мережі. Така мережа являє собою систему певним чином обраних і закріплених на місцевості точок, службовців опорними пунктами при топографічної зйомці і геодезичних вимірах на місцевості. Опорна геодезична мережа є основою топографічного вивчення земної поверхні і всіляких геодезичних вимірювань для потреб народного господарства. Роботи по застосуванню методу тріангуляції для топографічних зйомок в дореволюційній Росії почалися на рубежі XVIII-XIX ст. До початку XX в. метод тріангуляції отримав повсюдне поширення.

В забудованої або залісненій місцевості почали застосовувати метод полі- гонометріі (від грец. Polygonos - багатокутний і metreo - вимірюю), що дозволяє визначати взаємне положення точок земної поверхні для побудови опорної геодезичної мережі шляхом вимірювання довжин прямих ліній, що пов'язують ці точки, і горизонтальних кутів між ними.

У 1730 р був сконструйований перший теодоліт - геодезичний інструмент для визначення напрямів і виміру горизонтальних і вертикальних кутів при топографічних зйомках, геодезичних, будівельних та інших роботах. Основною робочою мірою в теодолите служать горизонтальний і вертикальний круги з градусними і дрібнішими поділами.

Завдяки цим науковим досягненням різні країни почали виробляти кадастрові зйомки з більш високою точністю.

 
<<   ЗМІСТ   >>