Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow КУЛЬТУРОЛОГІЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВИСНОВКИ

На основі аналізу феномена культури можна зробити деякі узагальнення:

  • 1. У найширшому контексті культура може розглядатися як то, що зробило і робить людину людиною, як людський світ, «друга природа», створена розумом і руками людей. У більш вузькому сенсі - це духовна сфера життєдіяльності. Вона являє собою інтеграл багатьох складових, які відповідають різні потреби індивідів, соціальних утворень, суспільства в цілому. У науковій літературі не існує загальноприйнятої дефініції культури. Не можна однозначно визначити і сутність культури. Швидше за все, як висловився Е. Гуссерль, вона є проблемою глобальної сутності та існування будь-якої людини.
  • 2. Культура по відношенню до індивіда і спільноти людей виконує багато функцій. Функцію можна визначити як роль, призначення, дія, межа впливу. Основними функціями є: творча, символічна, інтеграційна, спілкування, регулятивна, інкультурації (соціалізації), господарсько-економічна, емоційна, інформативно-пізнавальна, історичної спадкоємності, захисна, ціннісна. Кількість і своєрідність прояву функцій визначаються історичним і соціальним характером тієї чи іншої культури.
  • 3. Співвідношення культури і цивілізації має кілька ракурсів. По-перше, ці поняття можуть розглядатися як синоніми; по-друге, цивілізація може трактуватися як більш висока (впорядкована) щабель розвитку культури; по-третє, під цивілізацією можна розуміти історично і географічно оформившуюся культуру; по-четверте, культура може розглядатися як сфера людської духовності, а цивілізація як техніко-виробнича, матеріальна сторона суспільного буття.
  • 4. Культура являє собою складну систему, яку умовно можна розділити на три підсистеми: духовну, соціальну і матеріальну. Кожна підсистема складається з великої кількості автономних елементів. У свою чергу, елементи складаються з атомів (часток). Всі складові культури носять прикордонний характер, їх взаємозалежність або автономія відносні. У міру розвитку культури її структура ускладнюється.
  • 5. Найважливішими (культурообразующая) елементами є мова, міф, релігія, економіка, мораль, право, держава. Ці елементи здатні конструювати всю систему культури, надавати существеннейшее вплив на її будь-яку складову.
  • 6. До числа виключно важливих складових системи культури відносяться звичаї, норми і цінності. Їх, із застереженням, можна позначити як змістовні (горизонтальні) елементи, які наповнюють змістом вертикальні елементи культури.
  • 7. За своєю внутрішньою будовою культура неоднорідна. У ній співіснують різні прошарки, носіями яких є різні спільноти. В рамках національної культури прийнято виділяти народну, елітарну і масову культури (субкультури). Іноді також виділяють такі субкультури, як молодіжна, жіноча, чоловіча, міська, сільська і т.д. Не виключається і наявність в тій чи іншій культурі її антипода - так званої контркультури.
  • 8. Г1о причини існування величезного числа культур дослідниками робляться спроби їх типології, тобто встановлення певної ступеня споріднення, подібності, спільності ознак. Механізм типології дуже різноманітний, вчені використовують найрізноманітніші критерії. Разом з тим важливо мати на увазі, що будь-яка типологія відносна, умовна, переслідує, перш за все, наукові цілі. У своїй сутності все культури самобутні, індивідуальні і неповторні.
 
<<   ЗМІСТ   >>