Повна версія

Головна arrow Страхова справа arrow УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ В УМОВАХ РИЗИКУ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ОЦІНКА РИЗИКІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ В РЕАЛЬНОМУ СЕКТОРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Реальний сектор економіки представлений сукупністю галузей, які виробляють матеріальні і нематеріальні товари та послуги (крім фінансово-кредитних і біржових операцій). Саме реальний сектор економіки забезпечує створення валового внутрішнього продукту.

Реальний сектор економіки - це сукупність галузей, які виробляють матеріальні і нематеріальні товари і послуги, за винятком фінансово-кредитних і біржових операцій

Сучасний стан розвитку реального сектора економіки Росії характеризується переважно низьким рівнем науково-технічного потенціалу, слабкою інвестиційною активністю ряду галузей промисловості. Наявний економічний ріст, що спостерігається останнім часом, є результатом інтенсивного розвитку галузей сировинного сектора, в той час як підтримувати сталий розвиток вітчизняної економіки, забезпечувати зростання конкурентоспроможності її продукції можливо лише за умови стимулювання інвестиційних процесів не тільки в видобувних, а й в обробних галузях.

Новий курс, взятий Урядом Росії, орієнтований на Несировинний розвиток вітчизняної економіки, що передбачає стимулювання інноваційної активності проектнооріентірованних промислових підприємств обробних і переробних галузей. У зв'язку з цим одним з важливих напрямків аналізу перспектив розвитку окремих галузей

137

реального сектора російської економіки є розробка інструментарію управління проектами діючих промислових підприємств, включаючи питання оцінки проектних ризиків.

Проектна діяльність відрізняється від оперативної діяльності підприємства перш за все тим, що вона спрямована на створення нових, унікальних послуг, продуктів і результатів, тоді як оперативна діяльність являє собою процес, що повторюється [1] . У зв'язку з цим проектна діяльність завжди пов'язана з підвищеним ризиком. Для оцінки проектних ризиків промислових підприємств застосовуються методи і підходи, описані в попередньому розділі. Однак специфіка виникаючих проблем, що визначається в першу чергу галузевою належністю підприємств, призводить до необхідності адаптації розглянутих методик стосовно конкретної сфери діяльності.

Проектам реального сектора економіки притаманні такі особливості:

інтеграція численних видів ризиків; безпосередній взаємозв'язок з комерційним ризиком підприємства, оскільки формування доходу по проекту відбувається на експлуатаційній стадії;

залежність від тривалості життєвого циклу проекту;

високий рівень варіабельності ризиків навіть для однотипних проектів;

висока залежність від якості менеджменту і кваліфікації персоналу.

У зв'язку з цим кожен проект, що реалізовується на підприємстві, передбачає необхідність індивідуальної оцінки ризику на кожній стадії його здійснення в конкретних умовах. Оскільки параметри кожного проекту унікальні, необхідна значна інформаційна база для проведення оцінки ризиків за конкретним проектом, до якої висуваються вимоги достовірності, об'єктивності і повноти. Крім того, важливо забезпечувати мотивацію персоналу підприємства, зайнятого в управлінні проектними ризиками.

Оцінка ризиків підприємств реального сектора економіки, відповідно до практичних рекомендацій вітчизняних і зарубіжних фахівців, повинна включати наступні етапи: планування процесів управління ризиками; ідентифікація ризиків;

аналіз і ранжування ризиків з позицій пріоритетів проекту;

чисельне вимір ризику; формування плану реагування на ризики; моніторинг процесу управління ризиками.

Кожен етап має свої цілі і приємним для досягнення цих цілей методи. В цілому всю сукупність методів, вироблену практикою оцінки проектних ризиків, можна розбити на дві великі групи: організаційно-аналітичні і фінансовоаналітіческіе.

Зокрема, до організаційно-аналітичним методам можна віднести методи експертних оцінок, методи побудови рейтингів, SWOT-аналіз та ряд інших. До фінансово-аналітичних методів відносяться аналіз чутливості, сценарний метод, метод імітаційного моделювання, аналіз імовірнісних розподілів, аналіз чутливості, аналіз стійкості та ін.

Зміст етапів оцінки ризиків проектів в реальному секторі економіки, їх цілі та відповідні досягнення даних цілей методи представлені в табл. 17.

Очевидно, що оцінка ризиків повинна проводитися на кожному етапі реалізації проекту. При цьому основним критерієм оцінки факторів ризику є співвідношення ризиків проекту, що реалізовується і очікуваних вигод від його реалізації. Тобто важливою складовою методики оцінки ризиків інвестиційних проектів в реальному секторі економіки є оцінка рентабельності проекту з урахуванням настання можливих негативних для проекту подій внаслідок впливу чинників ризику і оцінкою ймовірності їх настання.

Зміст і цілі етапів оцінки проектних ризиків підприємств реального сектора економіки і відповідні методи оцінки [2]

Таблиця 17

етап

зміст етапу

Рекомендовані методи

Планування процесів управління ризиками

Забезпечення пропорційності методів управління ризиками як самим ризикам (типу, силі впливу та ін.), Так і цілям організації. Виділення загального підстави для проведення оцінки ризиків

Метод «мозкового штурму».

Метод Дельфі.

метод аналогій

ідентифікація

ризиків

Визначення ризиків, здатних вплинути на проект. Документальне оформлення характеристик ризиків

Метод статистичної ідентифікації.

Метод аналітичної ідентифікації. Експертний метод. Метод аналізу чутливості

Аналіз і ранжування ризиків з позицій пріоритетів проекту

Визначення характеру і сили впливу ризиків на інвестиційний проект. Оцінка негативних наслідків для організації

Аналіз доцільності витрат. Метод аналогій.

Метод експертних оцінок

Чисельне вимір ризиків

Кількісне визначення факторів ризику і їх впливу на поведінку критеріїв ефективності проекту

Статистичний метод. Аналіз доцільності витрат.

Метод аналогій.

Аналіз фінансової стійкості підприємства. Імітаційне моделювання

Формування плану реагування на ризики

Визначення дій по збільшенню можливостей і зниження загроз для цілей проекту

Ухилення від ризику. Передача ризику. Прийняття ризику. зниження ризику

Закінчення табл. 17

етап

зміст етапу

Рекомендовані методи

Моніторинг процесу управління ризиками

Відстеження ситуації, ідентифікація і аналіз новопосталих ризиків, перевірка виконання операцій реагування на ризики і оцінки їх ефективності

Перегляд ризиків. Аудит ризиків.

Аналіз резервів. Аналіз відхилень і трендів

В цілому методичний інструментарій оцінки ризиків реальних інвестиційних проектів можна представити таким чином.

Аналіз чутливості проекту. Використання даного аналітичного методу дозволяє дати оцінку впливу основних факторів ризику на показники ефективності проекту. Чим вище ступінь залежності результатів проекту від розглянутих факторів, тим більш ризиковим вважається даний проект.

Аналіз чутливості проекту реалізується послідовністю етапів (рис. 13).

Етапи проведення аналізу чутливості проекту

Мал. 13. Етапи проведення аналізу чутливості проекту

Як правило, вибираючи показник, за яким буде проводитися аналіз чутливості проекту, пріоритет віддають показником чистого дисконтованого доходу. Система факторів ризику для реальних проектів найчастіше включає наступні: вартість

141

інвестиційних ресурсів, структура джерел інвестування, обсяги виробленої продукції, структура витрат, темпи інфляції, вартість і обсяги будівельно-монтажних робіт і ін. При побудові моделі, як правило, вибирають однофакторний моделі регресії, яка має вигляд: у = а + Ьх. При визначенні періоду проведення розрахунку аналіз може проводитися як в цілому по всьому періоду реалізації проекту, так і для окремих етапів його життєвого циклу.

Рівень чутливості проекту до зміни факторів ризику може бути встановлений на основі розрахунку коефіцієнта еластичності, що визначається відношенням приросту зміни результативного показника (%) до приросту факторного показника (%).

Методи ранжирування. При оцінці ризику реальних інвестиційних проектів виникає необхідність ранжирування факторів ризику за ступенем їх впливу на проект. Головне завдання полягає в тому, щоб виділити ті фактори, які генерують настільки високий ризик, що можуть створити загрозу не тільки для реалізації проекту, а й для існування (фінансового благополуччя) підприємства в цілому.

Систему значущих чинників ризику становлять ті з них, для яких коефіцієнт еластичності перевищує одиницю. Це дозволяє сконцентрувати увагу керівників проекту саме на тих факторах, негативні прояви яких будуть найбільш відчутні для проекту.

Метод аналізу сценаріїв. Основне завдання даного методу полягає в тому, щоб провести комплексну оцінку впливу всіх основних чинників ризику, що визначають ефективність реалізації проекту при можливих варіантах розвитку сценарних подій. При проведенні даного аналізу все варійовані показники моделюються з урахуванням їх взаємозалежності. Для кожного сценарію визначаються показники ефективності проекту. Для оцінки ймовірності використовують середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації. Чим вище значення отриманих показників, тим вище рівень ризику.

142

В цілому послідовність етапів проведення сценарного аналізу ризиків проекту промислового підприємства представлена на рис. 14.

Етапи проведення сценарного аналізу ризиків проекту, що реалізується на підприємстві реального сектора економіки

Мал. 14. Етапи проведення сценарного аналізу ризиків проекту, що реалізується на підприємстві реального сектора економіки

Як зазначалося вище, при визначенні кількості та виду сценаріїв найчастіше визначають оптимістичний, реальний і песимістичний сценарії. Оцінка середньозваженого значення за даними сценаріями дозволяє отримати оцінку загального рівня ризику проекту підприємства реального сектора економіки. Розрахунок коефіцієнта варіації необхідний при порівняльній оцінці показників ризику за окремими проектами.

Метод імітаційного моделювання. Порядок проведення та гідності даного методу були описані в розділі 2 цього навчального посібника. Додатково зазначимо, що методи імітаційного моделювання знаходять найбільше застосування при реалізації масштабних промислових проектів.

Метод дерева рішень. Даний метод також носить назву «метод ймовірностей». В його основі лежить графічне побудова

143

Модуль 3. Галузева специфіка методології оцінки проектних ризиків

можливих сценаріїв виникнення ризиків з встановленням можливої ймовірності настання кожного з них. Кожна гілка, представлена на графіку (дереві рішень), ілюструє один з можливих сценаріїв розвитку подій і відповідних йому показників оцінки ефективності проекту.

Оцінюючи можливості застосування методу дерева рішень для оцінки ризиків реальних проектів, відзначимо насамперед його наочність. Однак сфера застосування цього методу обмежують проектами з коротким життєвим циклом, оскільки чим більше життєвий цикл проекту, тим більше гілок. У цьому випадку проведення розрахунків значно ускладнюється і вимагає додаткової програмної підтримки. Також одним з недоліків даного методу є те, що по кожній з гілок розглядається тільки невелика кількість сценаріїв. В цьому відношенні метод імітаційного моделювання має безсумнівні переваги.

Етапи проведення аналізу ризиків проектів в реальному секторі економіки з використанням методу дерева рішень представлені на рис. 15.

Етапи проведення оцінки ризиків проекту в реальному секторі економіки з використанням методу дерева рішень

Мал. 15. Етапи проведення оцінки ризиків проекту в реальному секторі економіки з використанням методу дерева рішень

На закінчення відзначимо, що оцінка проектних ризиків має велике значення не тільки для керівників проекту, але і для 144

інвесторів. Це пов'язано з тим, що рівень ризику є одним з основних чинників, які визначають рішення інвестора про доцільність вкладень в той чи інший проект. Оцінка загального рівня ризику за проектом дається на основі аналізу показників коефіцієнта варіації і середнє відхилення.

  • [1] Управління проектами / Л. Г. Матвєєва та ін. Ростов н / Д: Фенікс, 2009. С. 26.138
  • [2] Систематизовано по: кошелівська І. С. Огляд методів управління проектними ризиками // Проблеми сучасної економіки: матеріали II міжнародної наук. конф. (Челябінськ, жовтень 2012 року). Челябінськ, 2012. С. 164-166.
 
<<   ЗМІСТ   >>