Повна версія

Головна arrow Страхова справа arrow УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ В УМОВАХ РИЗИКУ ТА НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

СПЕЦИФІКА ОЦІНКИ РИЗИКІВ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Оцінка ризиків інноваційних проектів має деякі особливості, які пов'язані з тим, що, по-перше, про об'єкт дослідження відсутня будь-яка статистична інформація, по-друге, провести аналогію з подібними проектами найчастіше не представляється можливим. При цьому самі методи вимірювання інноваційного ризику, як правило, є універсальними, дозволяючи забезпечити порівнянність різних ситуацій, періодів часу і альтернативних рішень по проекту.

Оцінку загального ризику для інноваційних проектів прийнято здійснювати в кілька етапів (рис. 12).

Етапи проведення оцінки ризиків інноваційних проектів

Мал. 12. Етапи проведення оцінки ризиків інноваційних проектів

На першому етапі створюється реєстр потенційно можливих небажаних варіантів розвитку подій, до яких може призвести реалізація інноваційного проекту. Даний реєстр зазвичай формується з використанням методу дерева рішень.

109

Результати представляються у вигляді набору кількісних і якісних характеристик ланцюжків розвитку подій, що призводять до небажаних наслідків для проекту.

Система проведених вимірювань кількісних характеристик загального інноваційного ризику повинна включати наступні компоненти:

оцінку поточного і прогнозованого стану зовнішнього середовища;

оцінку інноваційного клімату на різних рівнях реалізації проекту: на рівні країни, регіону, галузі; оцінку факторів ризику і можливих наслідків їх прояву, а також альтернативних варіантів розвитку подій, що мають значення для реалізації проекту та його ефективності;

оцінку стійкості інноваційного проекту до можливих змін як економічної ситуації в цілому (зміна структури і темпів інфляції, збільшення строків затримки платежів), так і внутрішніх показників проекту (зміна обсягів збуту, ціни нового продукту і технології), а також до зміни інших показників, які є специфічними для даного проекту;

оцінку ризиків по окремих етапах реалізації проекту (стадіях життєвого циклу);

оцінку окремих видів ризиків реалізації інноваційного проекту: підприємницький ризик, фінансовий ризик, виробничий ризик, технологічний ризик та ін .; кількісну оцінку рівня невизначеності реакції навколишнього середовища на заходи, пов'язані з реалізацією інноваційного проекту;

класифікацію інноваційних ситуацій за окремими ознаками, що відображає особливості вихідної інформації, цільових установок і критеріїв прийняття інноваційних рішень, особливості процесу реалізації інноваційних рішень і подальшого використання результатів інноваційних заходів;

визначення граничних умов, а також конфігурацій і кордонів сприятливих (бажаних), несприятливих (небажаних) і небезпечних (критичних) зон для кожного з учасників реалізації інноваційного проекту; кількісну специфікацію критеріїв і переваг учасників процесу реалізації інноваційного проекту.

На другому етапі визначається перелік факторів ризику, а також можливі їх комбінації, які будуть прийматися до уваги при проведенні оцінки ризиків. Для цього визначаються ймовірні можливості прояву негативних для проекту наслідків в результаті впливу даних факторів.

Всю сукупність факторів ризику інноваційного проекту можна згрупувати за основними ознаками (табл. 15).

Призначення угруповання факторів ризику інноваційного проекту

Таблиця 15

ознака

угруповання

призначення

джерело ризику

Дозволяє визначити весь спектр чинників, що визначають ризики реалізації проекту

керованість

Дозволяє виділити ті ризики, для яких необхідна розробка механізмів впливу, і ті, для яких необхідна розробка механізмів адаптації

прийнятність

Дозволяє розподілити ризики за ступенем їх впливу на показники ефективності реалізації проекту; виявити катастрофічні і критичні ризики, настання яких неприпустимо

час виникнення

Дозволяє виробити систему управління ризиками відповідно до їх появою. Сприяє оптимальному розподілу зусиль по прогнозуванню і прийняття превентивних і оперативних заходів щодо запобігання або згладжування ризикової ситуації

тривалість

впливу

Дозволяє дати оцінку тяжкості настання ризикової події відповідно до тривалості його впливу

Закінчення табл. 15

ознака

угруповання

призначення

ступінь

детермінованості

Дозволяє визначити тип моделі для проведення оцінки ризиків та їх наслідків для проекту

Традиційність і специфічність

Дозволяє виділити ризики, характерні для всіх проектів, для подальшої розробки механізмів управління ними відповідно до наявним досвідом

ретроспективность

Дозволяє виділити ризики, обумовлені реалізацією інноваційного проекту і безпосередньо породжені специфікою діяльності підприємства

Третій етап передбачає проведення чисельної оцінки ризиків. Коректна ідентифікація і подальша оцінка факторів ризиків інноваційного проекту передбачає вирішення наступних завдань:

оцінка ризику мінливості інноваційного проекту; оцінка ймовірностей припинення даного проекту і вибору інших сценаріїв його реалізації; оцінка збитку від впливу факторів ризику.

Для оцінки ризику мінливості інноваційного проекту можливе застосування методів моделювання бізнес-процесів. Зокрема, для окремих етапів інноваційних проектів будуються стохастичні мережеві графи, а оцінка ризиків даних етапів проводиться з використанням методів імітаційного моделювання.

Іншими словами, оцінка ризику мінливості передбачає необхідність виконання наступних кроків:

побудова бізнес-моделей окремих етапів проекту; оцінка значень параметрів моделей;

оцінка показників мінливості проекту на основі імітаційного моделювання.

У практиці управління інноваційними проектами застосовуються наступні методи кількісного аналізу ризиків: метод коригування норми дисконту (премії за ризик);

метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності); аналіз чутливості критеріїв ефективності (чистий дисконтований дохід, внутрішня норма прибутковості, індекс прибутковості та ін.); метод сценаріїв;

аналіз імовірнісних розподілів потоків платежів; побудова дерева рішень (дерева подій); побудова детермінованих і стохастичних аналітичних моделей ризику (залежностей рівня ризику від параметрів проекту і зовнішнього середовища);

методи теорії нечітких множин та нечітких інтервалів; методи імітаційного моделювання (метод Монте-Карло та ін.).

Всі перераховані методи можуть бути застосовні до аналізу ризиків окремих інновацій або інноваційних проектів. В цілому їх можна розділити на наступні групи:

методи, що дозволяють дати комплексну оцінку інноваційного проекту з урахуванням показників прибутковості (чистого дисконтованого доходу) і ризику; методи, що забезпечують оцінку рівня ризику; методи, що дозволяють побудувати профіль ризику, т. е. провести оцінку форми розподілу ймовірностей.

Вибір конкретного методу аналізу ризику інноваційного проекту визначається наявністю вихідної інформації, а також ставляться до форми представлення кінцевих результатів і рівню їх надійності.

Останнім етапом оцінки інноваційних ризиків є розробка заходів по їх мінімізації з метою зменшення окремих видів проектних ризиків, а також запобігання їх небажаних наслідків в ході виконання проекту. Такими заходами можуть здійснюватися:

розробка резервних альтернативних інвестиційних, постачальницьких, науково-технічних, виробничих, збутових та інших заходів, які дублюють планові заходи, пов'язані з відповідними ризиками;

проведення біржових операцій, які страхують постачання і (або) збут;

взаємні або односторонні капітальні участі з фірмами і особами, які є для інноваційного проекту джерелами підвищених ризиків;

синхронізація періодів підвищених ризиків за проектом з періодами найбільш надійних доходів за паралельно реалізованим проектам.

Таким чином, основною особливістю оцінки ризиків інноваційних проектів є відсутність, обмежений обсяг або невизначеність вихідної інформації, що обумовлює необхідність поєднання різних методів і підходів до аналізу ризиків та вжиття додаткових заходів щодо їх страхування.

Реалізація будь-яких інвестиційних проектів підприємства, особливо проектів інноваційної спрямованості, відбивається в більшій чи меншій мірі на показниках соціально-економічного розвитку тієї території, на якій даний проект реалізується. У зв'язку з цим при оцінці ризиків інноваційних проектів необхідно зіставляти рівень даного ризику з одержуваних регіональним ефектом. Інноваційний проект в силу системності виконуваних ним функцій надає позитивний ефект на розвиток економіки регіону та його соціальної сфери, стимулюючи поширення інновацій на внутрішньо-і міжрегіональних ринках. Відсутність чіткої зворотного зв'язку про наявність регіональних ефектів інноваційного проекту при його здійсненні вимагає розробки і вдосконалення спеціальних методів їх оцінки.

В даний час для оцінки регіональних ефектів реалізації інноваційного проекту використовують модель Альтмана.

Дана модель передбачає вибір параметричних змінних, що характеризують економічний потенціал групи компаній, що генерують значну частину ВРП регіону. У зв'язку з цим вона здатна дати оцінку регіональному ризику, притаманного даному проекту.

114

Модель Альтмана використовує такі показники, як частка чистого оборотного капіталу в активах (/ С про ( .), Рентабельність активів по нерозподіленого прибутку т ), рентабельність активів, обчислена за балансового прибутку р ), коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу (KJ, коефіцієнт віддачі всіх активів {до т ). При цьому показники становлять аддитивную величину Z з різними вагами входження в формулу:

Таким чином, дана модель дає оцінку регіонального інвестиційного ризику, використовуючи показники ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності (ефективності використання ресурсів) і ринкової активності. Залежно від значення Z прогнозують ймовірність банкрутства:

Z <1,81 - ймовірність банкрутства дуже висока;

Z> 2,99 - імовірність банкрутства незначна.

На основі пятифакторную моделі Альтмана в Росії ведуться розробки комп'ютерних моделей прогнозування ймовірності банкрутства. При цьому другий показник моделі Альтмана прирівнюється до нуля. Це пов'язано з тим, що діяльність російських підприємств у вигляді акціонерних товариств почалася відносно недавно. Змінено і четвертий показник, який розраховується як відношення обсягу активів до величини позикових коштів - в зв'язку з відсутністю в Росії інформації про ринкову вартість акцій більшості вітчизняних компаній.

Головним достоїнством моделі Альтмана є висока точність прогнозу: вона становить до 95% на період до одного року і до 83% - на період до двох років. Основний недолік цієї моделі полягає в тому, що її можна застосовувати головним чином для великих компаній, котирують свої акції на біржі і вносять основний вклад в розвиток ключових галузей даного регіону.

Іншим підходом до оцінки регіонального ефекту від реалізації проекту є оцінка по показнику прибутковості інвестицій.

В основі цього методу лежить розрахунок стандартного відхилення дохідності інвестицій виходячи з історичного ряду динаміки вихідних даних. Відповідно до методології дослідження при оцінці рівня інвестиційного ризику для регіону враховується не тільки зміна обсягів інвестицій, що залучаються до його економіку, але і привноситься ними економічний ефект в регіоні. Даний показник виражається відношенням ВРП до обсягу інвестицій; він і є показником прибутковості при оцінці інвестиційного ризику регіону. До розрахунковими даними тут можна віднести показники прибутковості інвестицій, стандартне відхилення (як міру інвестиційного ризику), а також коефіцієнт варіації для регіонів.

 
<<   ЗМІСТ   >>