Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОСВІТИ І ПЕДАГОГІКИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВИСНОВКИ

Нова антропологічна модель вищої школи формувалася за допомогою новітньої методології особистісно-ціннісного підходу до освіти, що сприяло реалізації справжньої автономії. Відбулися концептуальні зміни у вищій освіті: якщо в особистісно-відчуженої моделі бюрократизованої вищої школи в центрі навчального процесу знаходилися кошти освіти, формальні елементи дидактичного комплексу, то структура навчальної діяльності особистісно-ціннісної моделі навчального процесу була підпорядкована цілям самоформірованія особистості. Це істотно відрізняє нову модель вищої школи від традиційного підходу, що формує особистість за затвердженим зразком.

Нові навчальні заклади відрізнялися найбільш повною реалізацією особистісно-ціннісного підходу до організації навчального процесу, принципу свободи викладання і навчання на всіх етапах навчання. Нова аксіологія і адекватна їй методологія змінювала академічної пристрій університету: вибір факультету студентом здійснювався не під час вступу, а після навчання на обов'язковому пропедевтическом, загальноосвітньому факультеті, що давало можливість мотивованого вибору спеціалізації. Усі пропоновані навчальні дисципліни для студентів другого і третього курсу мали елективний характер. Студенти отримали реальну можливість втілити принцип свободи і самостійності в плануванні навчальної діяльності, що не зводилося до одного лише праву вибирати дисципліни для вивчення, а й дозволяло розробляти свій персональний навчальний план. Настільки високий рівень реалізації самостійності студентів, а також принципу свободи викладання і навчання в історії вітчизняної вищої освіти з'явився вперше в стінах неурядової вищої школи.

На початку XX ст. особистісно-ціннісний підхід до вищої освіти був впроваджений при новій організації навчального процесу, яка сприяла реалізації антропоцентричної концепції освіти, системоутворюючою ідеї науково-освітнього і практичного комплексу вищої школи. Замість трафаретного методики навчання готовому навчального курсу створювалися умови для залучення до науки, виникнення нового типу академічних взаємин між викладачами і студентами, які ставали партнерами в спільному науковому дослідженні, одночасно видобувними відсутні знання. Вільна вища школа рішуче відмовилася від бюрократичної орієнтації процесу навчання, в зв'язку з чим її випускники мали намір служити суспільству, не претендуючи на право займати ту чи іншу державну посаду.

 
<<   ЗМІСТ   >>