Повна версія

Головна arrow Страхова справа arrow ФІНАНСИ ОРГАНІЗАЦІЙ: УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЗАПОЗИЧЕНЬ (БОРГОВИМИ РИЗИКОМ) І РИЗИКОМ ЛІКВІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Переваги використання позикових коштів для фінансування бізнесу добре відомі - це ефект фінансового важеля, що виявляється в зростанні рентабельності власного капіталу при використанні позикових коштів, і зниження оподаткування прибутку за рахунок ефекту податкового щита, оскільки відсотки за отриманими кредитами і позиками з урахуванням деяких обмежень дозволяється включати в склад витрат підприємства при розрахунку бази оподаткування податку на прибуток.

Підприємство практично неминуче виступає в ролі позичальника, як мінімум, хоча б в процесі комерційного кредитування (купівля товарів, робіт, послуг з розстрочкою або відстрочкою платежу). Банківське кредитування, залучення коштів за допомогою емісії боргових цінних паперів також широко використовуються в практиці, а тому для підприємств актуальна проблема управління ризиком запозичень.

Ризики, пов'язані з борговим навантаженням підприємств, в даний час досить високі в нашій країні. Це підтверджується дослідженнями боргового навантаження підприємств різних галузей, проведеними Банком Росії. У Росії показники боргового навантаження сильно різняться в залежності від виду економічної діяльності: показники в металургії, хімічної промисловості, роздрібній торгівлі, сільському господарстві і, особливо, в автомобілебудуванні істотно перевищують відповідні показники в інших галузях. Втім, в силу особливостей функціонування різних галузей боргове навантаження в них і не повинна бути однорідна. Однак зіставлення співвідношень рівнів боргового навантаження з аналогічними показниками зарубіжних компаній не дає підстави стверджувати, що підвищений рівень боргового навантаження для даних галузей є природним (за винятком, можливо, металургії). Особливо високими представляються рівні боргового навантаження в автомобілебудуванні і роздрібній торгівлі, де вони навіть в абсолютному вираженні перевищують зарубіжні показники. З огляду на те що високе боргове навантаження є об'єктивним фактором, що стримує кредитування як з боку попиту, так і з боку пропозиції, можна припустити, що ці галузі в найближчій перспективі в найменшій мірі будуть мати можливість скористатися зовнішнім фінансуванням для підтримки економічної активності 1 .

Частка позикового капіталу у фінансуванні зарубіжних підприємств різних галузей також сильно розрізняється (табл. 4.3).

Таблиця 43

Ринкова структура капіталу, характерна для різних галузей економіки і видів діяльності (Stem School of Business, New York) 1

галузь

Питома вага позикового капіталу,%

авіакомпанії

29,66

Автомобілі: виробництво

55,71

Автомобілі: торгівля

25,91

аерокосмічна промисловість

17,23

біотехнологія

4,2

Готельний і гральний бізнес

24,92

  • 1 Серія доповідей про економічні дослідженнях. Індикатори боргового навантаження // Банк Росії. 2015. № 5. червень. URL: http://www.cbr.ru/analytics/wps/wps_5.pdf.
  • 2 URL: http://www.finmanager.ru/datasheets/836/document837.shtml.

галузь

Питома вага позикового капіталу, %

деревообробка

36,1

видобуток металів

8,04

Залізничний транспорт

23

Житлове будівництво

38,17

Інтернет

2,23

Машинобудування

23,82

Меблева промисловість

23,2

Нафтова і газова промисловість

8,26

взуттєва промисловість

3,51

Операції з нерухомістю

5,5

Виробництво продуктів харчування

18,29

промисловість будматеріалів

25,12

Реклама

18,2

Телекомунікації: виробництво обладнання

5,01

Телекомунікації: обслуговування населення

24,61

Торгівля комп'ютерами

3,44

Торгівля продуктами харчування

22,57

Торгівля одягом

11,81

Вугільна промисловість

13,76

упаковка

35,58

Фармацевтична промисловість

8,56

Хімічна промисловість

14,03

металургія

13,7

Целюлозно-паперова промисловість

36,1

Енергетика

41,13

Однак надмірна привабливість позичальників може зіграти з ними злий жарт, що можна спостерігати на прикладі поточного світової фінансової кризи. Особливо постраждали «закредитовані» галузі - автомобілебудування і житлове будівництво, в яких, крім насичення кредитними ресурсами самих виробників, за допомогою споживчого кредиту (автокредитування, іпотечне житлове кредитування) штучно стимулювався підвищений попит на їх продукцію.

Ризики запозичень можуть бути в значній мірі мінімізовані, якщо підприємство має добре продуману політику запозичень, метою якої є підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикових коштів при підтримці допустимого ризику позичальника. Для розробки політики запозичень підприємства в якості основи може бути прийнята трирівнева модель, яка передбачає ранжування завдань з управління ризиками запозичень в напрямку від загальних параметрів запозичень до оперативних процедур управління боргом (табл. 4.4).

Таблиця 4.4

Трирівнева модель управління ризиком запозичень підприємства [1]

Рівень фінансового ризик-менеджменту

Процедури управління ризиком запозичень

Вироблення загальної лінії поведінки щодо використання позикових коштів

Визначення ступеня участі позикового капіталу, наскільки це дозволено залежності від кредиторів в процесі фінансування поточної діяльності організації.

Визначення позиції організації в частині залучення позикових джерел для фінансування капітальних вкладень з урахуванням фінансових ризиків передбачуваних до здійснення інвестиційних проектів в формі капітальних вкладень

Створення умов для гнучкого фінансування бізнесу за рахунок використання боргових інструментів

Планування залучення позикових коштів з метою раціонального розподілу боргового навантаження і ризиків організації. Визначення форм запозичень.

Визначення кола ключових кредиторів

Оперативне управління запозиченнями

Контроль за своєчасним погашенням боргу і виплатою відсотків.

Збільшення або зменшення обсягів запозичень відповідно до потреб підприємства. Перемикання на альтернативні джерела запозичень у міру виникнення необхідності і загроз припинення фінансування.

Поточне підтримання балансу між вимогами і зобов'язаннями за сумами та строками (ліквідності). Рефінансування боргу.

Вибір форм реструктуризації боргу

Загальна лінія поведінки фірми щодо залучення позикового капіталу і ризик залежать від ряду об'єктивних причин [2] :

  • • етану життєвого циклу фірми - на етапі становлення підприємство ще недостатньо фінансово стійко, ризик запозичень великий, при налагодженому стабільному бізнесі ризик запозичень нижче;
  • • масштабів діяльності - дрібний бізнес менш стійкий, великі підприємства більш інертні, але у них більш вагомий власний капітал і, відповідно, нижчий ризик запозичень;
  • • тривалості виробничо-фінансового циклу і швидкість обороту капіталу - найбільш привабливі для кредиторів підприємства з швидким оборотом капіталу і рівномірним надходженням виручки. Великі можливості погашати кредит;
  • • сезонності, дискреційні витрати (одномоментні або постійно здійснюються);
  • • особливостей структури витрат підприємства, що визначають силу операційного важеля і ризик позичальника.

Фінансовий менеджер повинен визначити, наскільки широко можна залучати позикові джерела фінансування, не виходячи за межі допустимого ризику. Визначити допустиму ступінь залежності від кредиторів в процесі фінансування поточної діяльності або капітальних вкладень організації дозволяє добре відомий прийом фінансового менеджменту - розрахунок спільного ефекту фінансового та операційного важелів, при якому враховуються ризики, пов'язані зі збільшенням постійних витрат позичальника за рахунок виплати відсотків по позиках і кредитах.

На багатьох підприємствах реального сектора економіки управління боргом проводиться на основі контролю боргової позиції і встановлення системи лімітів, що дозволяє більш тонко налаштувати процес управління запозиченнями 1 .

У спеціальному документі визначаються порядок встановлення лімітів боргової позиції (коротко-, довгострокової або сумарну заборгованість) і ліміту вартісних параметрів запозичення, порядок контролю за їх дотриманням, заходи щодо приведення боргової позиції у відповідність до встановлених лімітів в разі їх перевищення (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Ліміти, що застосовуються для управління боргом 2

показник

Економічний сенс показника

Ліміт але поточної ліквідності

Показник для визначення граничної величини короткострокового позикового капіталу

Ліміт за сумою

власних

коштів

Показник для визначення граничної величини сумарного позикового капіталу

Ліміт за борговим покриттю

Показник для визначення граничної величини короткострокового позикового капіталу

Ліміт по покриттю боргу

Показник для визначення граничної величини довгострокового позикового капіталу

Ліміт по покриттю обслуговування боргу

Показник для визначення граничної величини обслуговування боргу

  • 1 Наприклад: Положення про кредитну політику ВАТ «Піткярантское кар'єроуправління». URL: filc: /// D: /DovTiloads/Polozhenic%20o%20krcditnoy%20politikc%200AO%20PKU.pdf.
  • 2 Складено за матеріалами: Положення про кредитну політику Публічного акціонерного товариства «Піткярантское кар'єроуправління». URL: file: /// D: / Dovvnloads / Polozhenie% 20 o% 20kreditnoy% 20politike% 20QAO% 20PKU.pdf.

показник

Економічний сенс показника

Величина короткострокового позикового капіталу

Обсяг зобов'язань товариства, які підлягають погашенню протягом 12 міс. з дати балансу, за вирахуванням доходів майбутніх періодів і резервів майбутніх витрат і платежів

Величина довгострокового позикового капіталу

Довгострокові позики і кредити, а також всі позабалансові зобов'язання по лізингових операціях

Величина сумарного позикового капіталу

Сумарна величина довго- і короткострокових зобов'язань за вирахуванням доходів майбутніх періодів і резервів майбутніх витрат

обслуговування

боргу

Виплати по сумарному позикового капіталу в рахунок нарахованих відсотків, все комісії, консультаційні та інші витрати по залученню і (або) організації фінансування

Для контролю рівня боргового ризику заставлені наступні нормативні співвідношення:

  • • відношення значення ліміту поточної ліквідності до величини короткострокового позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту поточної ліквідності, помноженого на 1,5, до величини короткострокового позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту за сумою власних коштів до величини сумарного позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту за сумою власних коштів, помноженого на 1,853, до величини сумарного позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту по борговому покриттю до величини короткострокового позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту по борговому покриттю, помноженого на 2, до величини короткострокового позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту по покриттю боргу до величини довгострокового позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту по борговому покриттю, помноженого на 1,33, до величини довгострокового позикового капіталу;
  • • відношення значення ліміту по обслуговуванню боргу до величини обслуговування боргу.

Основними принципами політики запозичень є [3] :

  • а) принцип мінімізації вартості запозичень, максимізації прибутку і своєчасності виконання кредитних договорів;
  • б) принцип пріоритетності погашення заборгованості, що має найбільшу вартість обслуговування.

Розрахунок лімітів боргової позиції здійснюється щоквартально, виходячи з даних бухгалтерської звітності (з урахуванням принципу перекладу довгострокової заборгованості в короткострокову і принципу суттєвості).

Вміле використання боргових інструментів сприяє забезпеченню гнучкості фінансування організації, під яким розуміється створення умов, при яких вона завжди буде забезпечена засобами відповідно до потреб і при цьому залишиться фінансово стійкою.

Після визначення загальної лінії поведінки організації в частині використання боргового фінансування в разі, якщо був узятий курс на його використання, доцільно скласти план запозичень на черговий фінансовий рік. Для початку слід подумати про раціональному розподілі боргового навантаження на підприємство і ризиків.

Тут можливі варіанти. Так, фінансовим менеджерам організацій з рівномірним надходженням виручки без відчутних сезонних коливань можна подумати про постійного підживлення бізнесу за рахунок кредитів і позик. Для організацій з сезонним характером діяльності, звичайно ж, залучення позикового капіталу потрібно в періоди їх інтенсивної діяльності.

Ймовірно, фінансовий менеджер буде вирішувати два завдання - вибір форм запозичень і визначення стратегічних кредиторів - одночасно, адже практично неможливо думати про те, як займати, не уявляючи, хто надасть кошти.

Вибір форм запозичень досить великий - від найпростіших і неформальних (комерційний кредит у вигляді відстрочок, розстрочок, авансів і попередньої оплати) до дуже складних по процедурам і дорогих (наприклад, емісія облігацій). Вибір форми запозичень багато в чому залежить від кон'юнктури кредитного ринку - рівня процентних ставок, попиту на кредит і пропозиції кредитних ресурсів. Статистика показує, що банківський кредит як і раніше залишається затребуваним джерелом фінансування діяльності російських підприємств усіх основних галузей.

На цьому етапі планування запозичень необхідно визначити коло стратегічних кредиторів, в якості яких можуть виступати контрагенти по бізнесу, російські та зарубіжні банки, певні категорії інвесторів, яким будуть адресовані боргові цінні папери підприємства, - юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти [4] .

З метою зниження ризику запозичень і оптимізації їх вартості доцільно диверсифікувати коло кредиторів, щоб уникнути надмірної і небезпечної залежності від декількох великих кредиторів. Використання різних кредитних інструментів також дозволить диверсифікувати ризик запозичень.

Оперативне управління запозиченнями здійснюється в процесі прогнозування грошових потоків за допомогою складання платіжного календаря, аналітичного бухгалтерського обліку зобов'язань підприємства. Що стосується труднощів з поверненням боргу або виплати відсотків підприємство може рефінансувати борг або реструктурувати його. Головне в управлінні боргом - не втратити репутацію надійного позичальника.

Прикладом успішної практики з управління боргом може служити ВАТ «РЖД» [5] . Зважена фінансова політика ВАТ «РЖД» дозволяє підтримувати здорову структуру капіталу компанії, завдяки якій Товариство зберігає фінансову стійкість і афективно керує своєю ліквідністю. Стратегія запозичень компанії спрямована на підтримку фінансової гнучкості та диверсифікацію джерел фінансування. Пріоритетними напрямками є залучення фінансування на ринках капіталу шляхом випуску публічних боргових зобов'язань і збільшення середнього терміну погашення фінансових зобов'язань з метою приведення структури позикового капіталу компанії у відповідність з термінами окупності інвестиційних проектів. Борговою політикою компанії встановлюються наступні орієнтири по величині і структурі позикового капіталу:

  • • підтримання співвідношення чистого боргу до EBITDA на рівні не вище 2,5;
  • • підтримку частки запозичень в іноземній валюті в межах близько 40% загального обсягу кредитного портфеля;
  • • підтримку частки короткострокової заборгованості в межах 15% загального обсягу кредитного портфеля.

Загальний обсяг кредитного портфеля, включаючи банківські позики, проектне фінансування, рублеві облігації і єврооблігації, станом на 31 грудня 2014 р склав 842,7 млрд руб., Що вище рівня 2013 р за рахунок переоцінки валютних запозичень компанії внаслідок ослаблення курсу російського рубля протягом 2014 р станом на 31 грудня 2014 року структура кредитного портфеля в цілому не допускати перевищення прийнятних цільових показників. 44,1% загального обсягу кредитного портфеля, або 371,5 млрд руб. (за курсом на 31 грудня 2014 г.), доводилося на запозичення в іноземній валюті. Зростання даного показника був обумовлений ослабленням курсу російського рубля протягом 2014 р 15,1% загального обсягу кредитного портфеля, або 127 млрд руб., Припадало на короткострокові запозичення; середній термін погашення кредитного портфеля ВАТ «РЖД» склав близько 8,8 років [2] .

Рівень показників ставлення розміру заборгованості до власного капіталу і відношення розміру довгострокової заборгованості до суми довгострокової заборгованості і власного капіталу свідчив про збереження фінансової стійкості ВАТ «РЖД». При цьому зростання цих показників в динаміці за аналізовані періоди переважно був пов'язаний зі збільшенням кредитного портфеля компанії і переоцінкою зобов'язань у валюті. Показник покриття боргів поточними доходами (прибутком) відображає здатність підприємства обслуговувати зобов'язання відповідно до угод про залучених позиках і кредитах за рахунок поточної діяльності як джерел виплат. Зміна цього показника в динаміці свідчило про випереджаюче зростання короткострокових зобов'язань ВАТ «РЖД» у порівнянні з отриманими доходами, однак не впливало на стійкість підприємства, оскільки знаходилося на комфортному рівні. Рівень простроченої заборгованості за аналізовані періоди має тенденцію до скорочення. Так, в динаміці 2014 г. (0,06%) до 2013 (0,07%) і I кварталу 2015 року (0,09%) до I кварталу 2014 року (0,16%) цей показник знизився , що свідчить про проведення компанією ефективних заходів щодо зниження розміру простроченої заборгованості. Таким чином, ВАТ «РЖД» мало низьке боргове навантаження (табл. 4.6).

Таблиця 4.6

Показники боргового фінансування ВАТ «РЖД» 1

показник

2013 р

2014 р

Ставлення розміру заборгованості до власного капіталу

0,29

0,38

Ставлення розміру довгострокової заборгованості до суми довгострокової заборгованості і власного капіталу

0,16

0,19

Ступінь покриття боргів поточними доходами (прибутком)

1,17

1,66

Рівень простроченої заборгованості

0,07

0,06

В цілому по країні за оцінками Банку Росії [7] [8] низьке боргове навантаження (менше 1 руб. Зобов'язань на 1 руб. Власного капіталу) на 30 вересня 2014 року була характерна для 35,4% підприємств. На тлі зменшення частки підприємств з низьким борговим навантаженням зросла частка підприємств з помірною (від 1 до 2 руб.) І високим борговим навантаженням. При цьому найбільш істотно збільшилася частка підприємств, що мають боргове навантаження понад 5 руб. на 1 руб. власного капіталу.

Однак частка позикових коштів у зобов'язаннях підприємств скоротилася з 63,5% на 30 вересня 2013 р до 61,3% на 30 вересня 2014 року в результаті більш швидкого зростання кредиторської заборгованості. Це дозволяє зробити висновок про тенденції, що намітилася в 2014 р тенденції до заміщення дорогого банківського кредиту комерційним кредитом. Незважаючи на це, частки кредитів банків в позикових коштах і в зобов'язаннях залишаються істотними - 47,4 і 31,4% відповідно.

Процес управління ризиком запозичень безпосередньо пов'язаний з процесом управління ризиком ліквідності, так як поняття ліквідності означає здатність своєчасно погашати короткострокові зобов'язання.

Динаміка коефіцієнта поточної ліквідності [9] , який Росстат розраховує за даними бухгалтерської звітності підприємств, вельми цікава - з 2008 р, з моменту початку світової фінансової кризи, він то знижувався, то зростав (максимум 136,2% в 2011 р). За підсумками 2014 року він впав практично до рівень 2005 року (121,1%). Це означає, що ризик втрати ліквідності підприємств реального сектора економіки починаючи з 2014 р загострюється.

Управління довгостроковій ліквідністю підприємства здійснюється в ході складання фінансового плану, коли приймаються стратегічні рішення про залученні зовнішнього фінансування - довгострокових банківських кредитів, емісії облігацій, залучення акціонерного капіталу.

Короткострокове управління ліквідністю в межах одного фінансового року проводиться за допомогою таких інструментів, як щомісячний платіжний баланс, щоденний платіжний календар з платіжними позиціями на кожен день, який використовується для виявлення можливих касових розривів.

Основним інструментом управління ліквідністю є аналіз розривів ліквідності. У разі виникнення дефіциту ліквідності перелік можливих заходів, що проводяться для нормалізації вимог і зобов'язань, включає в себе:

  • • залучення позик та інших боргових інструментів;
  • • здійснення операцій репо;
  • • встановлення мінімальних нормативів ліквідності;
  • • проведення переговорів з клієнтами про зміну термінів погашення зобов'язань;
  • • реструктуризацію активів з метою зміни термінів вимог;
  • • реструктуризацію пасивів з метою зміни термінів зобов'язань;
  • • обмеження обсягів або тимчасове припинення кредитування та інших активних операцій;
  • • тимчасове призупинення проведення видаткових операцій;
  • • скорочення витрат.

З метою підтримки ліквідності підприємство може оперативно здійснити конверсійні операції (продаж валюти), продати високоліквідні активи. Значно знижує ризик виникнення касових розривів використання банківського кредиту у формі овердрафту, який надається банком автоматично у разі відсутності або недостатньої коштів на розрахунковому рахунку клієнта. Дострокового перетворенню дебіторської заборгованості в реальні грошові кошти сприяє використання факторингу.

  • [1] Піщанська І. В. Підприємство в системі боргових відносин // Бізнес і Банки. 2010.№ 42 (1023). С. 1-3 (таблиця дана з авторськими змінами).
  • [2] Там же.
  • [3] Положення про кредитну політику ВАТ «Піткярантское кар'єроуправління». URL: file: /// D: /Dovnloads/Polozhenie%20o%20kreditnoy%20politike%200AO%20PKU.pdf.
  • [4] Піщанська І. В. Підприємство в системі боргових відносин // Бізнес і Банки. 2010.№ 42 (1023). С. 1-3.
  • [5] Політика запозичень. URL: http://ir.rzd.ru/static/public/ru? STRUCTURE_ID = 66.
  • [6] Там же.
  • [7] Ежекварт & пьний звіт емітента ВАТ «Російські залізні дорога» за I квартал 2015 р
  • [8] Звіт про розвиток банківського сектора і банківського нагляду в 2014 році. URL: http://www.cbr.ru.
  • [9] За методологією Росстату коефіцієнт поточної ліквідності розраховується какотношеніе фактичної вартості оборотних коштів організації до найбільш срочнимобязательства у вигляді короткострокових кредитів і позик, кредиторської заборгованості. Показники див .: URL: http://www.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_main/rosstat/ru/statistics/finance.
 
<<   ЗМІСТ   >>