РОЗРАХУНКОВИЙ І ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНСИ. МЕТОДИ ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ

В результаті вивчення даного розділу студенти повинні:

знати

• • методологічні засади формування балансів міжнародних розрахунків;
• • основні процедурні аспекти розрахункового балансу і балансу міжнародної заборгованості;
• • методичні особливості побудови платіжного балансу;

вміти

• виявляти і обґрунтовувати методи регулювання і оціночні характеристики балансів міжнародних розрахунків;

володіти

• практичними основами застосування міжнародних розрахунків з урахуванням вимог навчального процесу.

Баланси міжнародних розрахунків

Загальна характеристика понять і видів балансів

Найважливіші міжнародні економічні, соціальні та політичні відносини країни знаходять узагальнене вираження в балансах міжнародних розрахунків, які займають в системі агрегатних економічних показників (параметрів оцінки) першорядне місце, так як відображають перерозподіл національного доходу між країнами. Тому при розподілі ВВП і національного доходу враховується чисте сальдо міжнародних вимог і зобов'язань.

Баланси міжнародних розрахунків - це співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни по відношенню до інших країн.

Основними видами балансів міжнародних розрахунків є:

• • розрахунковий баланс;
• • баланс міжнародної заборгованості;
• • платіжний баланс.
• 1. Розрахунковий баланс - це співвідношення вимог і зобов'язань даної країни по відношенню до інших країн на будь-яку дату незалежно від термінів надходження платежів. Такі вимоги і зобов'язання виникають в результаті експорту (імпорту) товарів і послуг, надання (отримання) позик і кредитів. Розрахункові баланси складають за певний період і на певну дату.

Активні статті розрахункового балансу за відповідний календарний період показують суму нових вимог даної країни до іноземних держав і вироблені нею інвестиції за кордоном. Пасивні статті, навпаки, відображають знову виникають зобов'язання країни по кредитах та інвестицій іноземних держав. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов'язань однієї країни по відношенню до інших держав. По ньому можна виявити валютно-фінансове становище країни в цілому.

Для оцінки міжнародної розрахункової позиції країни важливий розрахунковий баланс на певну дату (на початок або кінець року), який відображає співвідношення всіх вимог і зобов'язань даної країни до закордону незалежно від періоду їх виникнення та терміну оплати. Його активне сальдо показує, що країна більше надавала, ніж приваблювала кредитів і інвестицій та як кредитор вона буде отримувати валютні надходження в майбутньому. Пасивне сальдо розрахункового балансу на певну дату характеризує позицію країни як нетто-боржника і відображає розмір її майбутніх платежів іноземним державам, не покритих надходженнями.

2. У статистиці розвинених і країн, що розвиваються широко використовується баланс міжнародної заборгованості, який близький до розрахункового, але відрізняється від нього набором статей і має свої особливості в окремих країнах.

Наприклад, в США застосовується так званий баланс міжнародних інвестицій, що складається з основних статей, перерахованих в табл. 8.1.

Таблиця 8.1

Баланс міжнародних інвестицій в США, млрд дол.

Як видно з табл. 8.1, США продовжують перебувати в нетто-долж- никах насамперед через зростання своїх зобов'язань за статтями «Прямі інвестиції за поточною вартістю» і особливо «Інші цінні папери США, відмінні від паперів Казначейства США», які відображають збільшення вкладень в американські цінні паперу і на рахунки американських банків «гарячих грошей». «Гарячі гроші» - це тимчасово вільні кошти ТНК, ТНБ ^[1] , а також індивідуальних вкладників капіталу (кошти, швидко перекладні їх власникам з однієї країни в іншу для одержання доходів від зміни валютних курсів або процентних ставок, а також щоб уникнути втрат від зміни економічної і політичної обстановки в країні їхнього колишнього перебування).

Більшість країн, що розвиваються є нетто-боржниками, але не через приплив «гарячих грошей», а внаслідок широкого залучення зовнішніх позик, що призвело до загострення проблеми зовнішньої заборгованості в цій групі країн.

3. Центральне місце в балансах міжнародних розрахунків займає платіжний баланс , який представляє собою співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу. Це - кількісне і якісне вираження масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних зв'язків держав.

Розрізняють платіжний баланс за певний період (рік, квартал, місяць) і на певну дату. Хоча платіжний баланс на дату не фіксується у формі публікованих статистичних показників, але він відображає зміни співвідношень платежів та надходжень, які підлягають виконанню на певну дату. Платіжний баланс за певний період являє собою співвідношення платежів і надходжень за даний відрізок часу і дозволяє виявити зміни в міжнародних економічних відносинах країни, стан і розвиток її економіки.

Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження.

За методологією Міжнародного валютного фонду, платіжний баланс - це систематичний перелік усіх економічних операцій, здійснених за певний відрізок часу між резидентами даної країни та нерезидентами, тобто резидентами всіх інших країн світу. Таким чином, мова йде не про суто грошовому балансі платежів, фактично вироблених в результаті економічних операцій із закордоном, а про більш широкому статистичними агрегаті, що представляє собою змішаний платіжно-розрахунковий баланс. У ньому фактичні грошові платежі по існуючому комерційному обороту об'єднуються з безвалютного операціями, що включають товарообмінні угоди та безоплатну зовнішню допомогу, з переміщенням короткострокових і довгострокових капіталів і, нарешті, з такими операціями, які в даний період не супроводжуються грошовими платежами, а лише породжують взаємні вимоги і зобов'язання фінансового характеру. В результаті платіжний баланс охоплює всі операції, які пов'язані з юридичним переходом права власності на товари, послуги та інші цінності від резидентів до нерезидентам, а також з передачею грошей, фінансових та інших активів з однієї країни в іншу. При цьому не має значення, чи супроводжується передача цінностей за кордон грошовим відшкодуванням у вигляді реального платежу або ж вона здійснюється в обмін на аналогічні цінності, в кредит або безоплатно.

Згідно з прийнятими в міжнародній практиці принципам ділової бухгалтерії яке збільшення активів або зменшення зобов'язань (пасивів) відбивається в дебеті , а зменшення активів або збільшення пасивів - у кредиті балансу. Дебетова сторона платіжного балансу відповідає поняттю «платежі». Витрати і зараховують па неї цифри супроводжуються знаком - (мінус). Кредитова сторона відповідає поняттю «надходження». «Доходи» і відносяться на неї цифри або супроводжуються знаком + (плюс), або наводяться без знака. При цьому «платежі» та «надходження» в рамках платіжного балансу охоплюють не тільки фактичне пересування грошових коштів у зв'язку з проведеними зовнішньоекономічними операціями, але також зміни взаємних вимог і зобов'язань між країнами, які в ряді випадків замінюють грошові платежі, а іноді тільки їх символізують .

Протиріччя між напрямком змін в активах (ресурсах) країни і відображенням цих змін в платіжному балансі (збільшення активів позначається знаком «мінус», тоді як зменшення активів - знаком «плюс») пояснюється тим, що в платіжному балансі фіксуються не власними зовнішньоекономічні операції в своєму матеріальному вираженні, а їх грошовий результат - фактичний або передбачуваний. Збільшення активів в результаті покупки, придбання обов'язково вимагає грошових витрат, витрати грошей - звідси знак «мінус» в платіжному балансі. Зменшення активів є результатом продажів, що має супроводжуватися надходженням грошей - звідси знак «плюс». Аналогічним чином зменшення пасивів (зобов'язань перед закордоном) може бути досягнуто тільки витрачанням коштів (мінус), тоді як збільшення зобов'язань зазвичай супроводжується припливом грошей (плюс).

У зв'язку з цим експорт товарів, наприклад, завжди відбивається в кредитової (дохідної) частини платіжного балансу, оскільки в даному випадку зменшення товарних ресурсів країни (активів) має супроводжувати як результат продажу еквівалентну надходження грошей. І навпаки, імпорт товарів завжди фіксується в дебетової (видаткової) частини, бо при цьому відбувається збільшення ресурсів (активів) країни, що вимагає витрати певної суми грошей. За таким же принципом раенределяются по розділах платіжного балансу та інші зовнішньоекономічні операції, пов'язані з наданням та отриманням різноманітних послуг, вивезенням капіталів, отриманням і погашенням кредитів і т.п.

У міжнародній практиці застосовується і так званий метод подвійного запису, коли кожна зовнішньоекономічна операція, яка підлягає включенню до платіжний баланс, заноситься в нього двічі. Одна запис показує, які зміни в активах і пасивах країни викликає ця операція, а друга, урівноважує першу, свідчить про те, якими засобами регулюються взаємні вимоги та зобов'язання між країнами, що виникають в результаті здійснення даної операції.

Основні відмінності між розрахунковими та платіжними балансами полягають у наступному:

• • в розрахунковий баланс включаються вимоги і зобов'язання країни перед закордоном, в тому числі непогашені, а в платіжний баланс входять тільки фактичні надходження і платежі;
• • в розрахунковому балансі відображаються всі отримані та надані кредити, в тому числі непогашені, які не включаються в платіжний баланс;
• • кінцеве сальдо - активне або пасивне - платіжного і розрахункового балансів не збігаються і звичайно протилежні, так як розрахункові баланси країн-кредиторів (США, ФРН, Японії та ін.) Зазвичай активні, а платіжні баланси, особливо по поточних операціях, періодично пасивні; у країн-боржників пасивні розрахункові баланси іноді поєднуються з активними платіжними балансами;
• • в платіжний баланс включаються тільки оплачені експорт і імпорт, а розрахунковий охоплює і неоплачену частину товарообігу, здійснюваного в кредит.

Таким чином, відмінності між платіжними та розрахунковими балансами визначаються переважно розвитком міжнародних кредитних відносин.

• [1] ТВК - транснаціональна корпорація, ТИБ - транснаціональний банк.