ПЕДАГОГІЧНІ ПРИЧИНИ І ФАКТОРИ.

4.1. Сімейні причини : адиктивна поведінка батьків; несприятлива сімейна атмосфера; непродуктивні стратегії, помилки і недоліки сімейного виховання; відсутність взаєморозуміння в сім'ї, відчуженість; відсутність турботи про дітей з боку батьків, надання дітей самим собі; психологічні травми дитячого віку та ін.

У більшості досліджень провідна роль в походженні аддік- тивного поведінки приписується сім'ї. Виявлено зв'язок між поведінкою батьків і подальшим адиктивної поведінки дітей.

Провідна роль у формуванні залежності, на думку Г. Кристал і ін. Авторів, належить дитячої травми в формі болісних переживань в перші два роки життя. Сім'я може не дати дитині необхідної любові і не навчити його любити себе, що призведе до відчуття нікчемності, непотрібності, відсутності віри в себе. Люди з аддіктів- ним поведінкою відчувають серйозні труднощі в підтримці самоповаги. Добре відомо, наприклад, що в стані сп'яніння дуже характерні бесіди на тему: «Ти мене поважаєш?». Залежність, таким чином, виступає засобом регулювання самооцінки особистості.

Розвитку аддикций сприяє відсутність чітких меж між членами сім'ї, що призводить до невизначеності кола обов'язків, відходу від відповідальності і прагненню позбутися почуття провини за допомогою адиктивної поведінки. У сім'ях з порушеними межами поведінки адиктивна поведінка може виступати одним із способів впливу на поведінку інших членів. При цьому сама залежність може давати відчуття незалежності від сім'ї. Доказом цього може служити посилення залежної поведінки при посиленні сімейних проблем.

• 4.2. Порушення соціалізації підлітка: соціальна дезадаптація, погана переносимість труднощів соціального життя, комплекс соціальної неповноцінності.
• 4.5. Педагогічні умови, що перешкоджають реалізації широкого кола форм поведінки: авторитарний стиль виховання в школі і сім'ї, маніпулювання підлітком, заборона на певні види діяльності та ін.
• 4.6. Адиктивний характер шкільної освіти. На думку

О.Б. Сіматовой ^[1] , <арадіціонное освіта сама несе на собі аддік- тивні риси. Це проявляється в подачі навчального матеріалу поза інтеграцією з реальним світом, орієнтованості на пріоритетність знання навчальних предметів, в акцентуванні корисності знань у контрасті з непередбачуваністю міжособистісних відносин. Нівелювання значущості міжособистісних відносин може відбуватися і через те, що учнів націлюють на всепоглинаючий навчальний працю, який активно підкріплюється і заохочується ». «Завантаженість навчальною діяльністю і, часом, безмежне прагнення педагогів і батьків зайняти дітей настільки, щоб у них не залишалося часу на« всякі дурниці »(на думку дорослих), призводить до того, що у дітей не залишається часу, щоб належати самим собі, грати, спілкуватися з однолітками. Замість того, щоб відбувалося розумне знайомство з реальністю, відбувається відрив від неї. Діти, таким чином, відвернені від власних відчуттів, свідомих і несвідомих потреб, від самопізнання в найширшому сенсі цього слова. Так поступово формується невміння жити

"тут і зараз". Не маючи необхідного досвіду зіткнення з реальністю, при випадкових і закономірних зустрічах з проблемами реального світу дитина виявляється безпорадним. Труднощі стають не ступенями розвитку, а явищами, сполученими з острахом, невпевненістю і дискомфортом, чого хочеться уникнути будь-якими засобами, в тому числі і відходом в залежність. Фрустрація настає не тільки тому, що виникла проблема, а й тому, що з'являється необхідність прийняти рішення, зробити вибір, взяти на себе відповідальність за те, що трапилося і за наслідки » ^[2] .

4.7. Соціальні залежності педагогів. Наприклад, поширеним явищем в сфері освіти є работогольная аддикция. Існують і адиктивні освітні організації, де вся робота будується суто в інтересах установи. Наявність работогольной аддикции у педагогів може послужити причиною виникнення такої аддикции у дітей. Здоровою альтернативою такій установі могло б стати заснування з особистісно-орієнтованою моделлю, яка охоплювала б і дітей, і педагогічний колектив. Крім Роботоголізм, у окремих педагогів мають місце такі залежності, як тютюнопаління, шопо- голізм, інтернет-залежність та ін. Тому підготовка педагогів до профілактики соціальних залежностей у підлітків повинна включати «не тільки засвоєння педагогами відповідних знань і оволодіння певними вміннями і навичками; крім того, вона повинна бути спрямованою на обов'язкове усвідомлення педагогами всього, що пов'язано з даною проблемою у себе » ^[3] .

До педагогічних причин виникнення соціальних залежностей дослідники також відносять:

• 4.8. педагогічну занедбаність;
• 4.9. відсутність цілеспрямованої профорієнтації;
• 4.10. дисфункції шкільного середовища;
• 4.11. низьку мораль і моральність вчителів.

Отже, ми описали біологічні, психологічні, соціальні та педагогічні причини соціальних залежностей підлітків. Виділені причини являють собою систему, так як:

• - взаємопов'язані один з одним, діють в комплексі;
• - спрямовані на досягнення однієї мети - формування залежності.

Взаємозв'язок і взаємовплив біологічних, психологічних, соціальних та педагогічних причин виникнення соціальних залежностей представлена в табл. 2.

Таблиця 2

Взаємозв'язок факторів н причин виникнення соціальних залежностей

• [1] Сіматова О. Б. Психологія залежності: навч, посібник. Чита: Изд-во ЗабГГПУ, 2006. 308 с.
• [2] Сіматова О. Б. Психологія залежності: навч, посібник. Чита: Изд-во ЗабГГПУ, 2006. 308 с.
• [3] Сіматова О. Б. Деякі аспекти організації профілактики адиктивної поведінки у дітей та підлітків в установах освіти // Известия Рос. держ. пед.ун-ту ім. А. І. Герцена. 2007. № 16 (40). С. 514-519.