Повна версія

Головна arrow Соціологія arrow ПРОФІЛАКТИКА СОЦІАЛЬНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ В ПРОФІЛАКТИКИ СОЦІАЛЬНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ПІДЛІТКІВ В ПРОЦЕСІ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

Суб'єктами підготовки на даному етапі, поряд зі шкільним соціальним педагогом, виступають адміністрація загальноосвітнього закладу (в особі заступника директора школи, який курирує в ній виховну роботу з учнями та соціально-педагогічну роботу з учнями і батьками), керівники муніципальних (районних) методичних служб.

Метою підготовки є підвищення кваліфікації соціального педагога за допомогою його самоосвіти, включення в активну методичну, експериментальну (інноваційну) діяльність, в вивчення існуючого позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду соціально-педагогічної практики комплексної профілактики соціальних залежностей підлітків, в курсову підготовку, яка передбачає оволодіння новим технологічним інструментарієм профілактики соціальних залежностей, до участі в проблемних медико-психолого-соціальнопед агогических семінарах (з проблем профілактики соціальних залежностей молоді).

Результатом підготовки на даному етапі виступає позитивна динаміка нарощування показників сформованості професійної компетентності (див. П. 1.2), що встановлюється в ході атестації соціального педагога.

І.І. Проданов в роботі «Дослідження шляхів управління професіоналізмом учителя в інноваційній системі освіти регіону» позначає напрямки діяльності з управління професійним зростанням педагога, пов'язані з підвищенням кваліфікації педагогічних працівників:

  • - створення умов для включення педагогів в професійну діяльність в рамках гуманістичної парадигми;
  • - оволодіння новими спеціальними знаннями і вміннями, вивчення і прийняття досягнень педагогічної науки;
  • - вивчення та впровадження досягнень педагогічної практики;
  • - включення педагогів в активну інноваційну діяльність [1] .

Практична соціально-педагогічна діяльність фахівця і

зміст підвищення кваліфікації повинні надавати цілісне вплив на розвиток професійної компетентності шкільного соціального педагога: придбання їм суб'єктного пізнавального досвіду, здатності сприймати, розуміти, оцінювати, використовувати інформацію, знань про форми і методи профілактики соціальних залежностей; розробку і застосування на практиці інноваційних, в тому числі самостійно розроблених форм і методів профілактичної роботи, а також розвиток готовності до інтерпретації соціальних явищ, пов'язаних з соціальними залежностями школярів, перекладу суспільних цілей і завдань в області профілактики соціальних залежностей на мову педагогічних рішень, розвиток педагогічної рефлексії.

Однією з ефективних форм підвищення кваліфікації соціального педагога є самоосвіта [2] . Воно здійснюється за допомогою ознайомлення з педагогічною періодикою, такими науково-педагогічними виданнями, як методичний журнал «Соціальна педагогіка», а також вивчення педагогічної та методичної літератури з проблем профілактики соціальних залежностей школярів. Тому необхідно, щоб соціальний педагог не тільки відвідував міські бібліотеки, читальні зали, шукав інформацію в мережі Інтернет, а й збирав власну методичну бібліотечку, яка відображатиме зміст профілактичної діяльності, її технологічний інструментарій.

У процесі самоосвіти доцільно стимулювати соціального педагога на використання можливостей електронних ресурсів Інтернету, де існують специфічні сайти, присвячені профілактиці хімічних і нехімічних залежностей підлітків. Соціальному педагогу корисно не тільки вивчення різних матеріалів, опублікованих на цих сайтах, а й участь в їх форумах, публікація власних статей і матеріалів.

Одним з видів самоосвіти педагога є вивчення педагоги - чеського досвіду соціальних педагогів з інших загальноосвітніх установ, територій, країн. Існують найрізноманітніші форми вивчення позитивного досвіду, такі як ознайомлення з тематичними публікаціями, листування по електронній пошті, відвідування позакласних заходів колег з метою ознайомлення з новими формами і методами профілактичної роботи, вивчення розробленої ними документації, відвідування семінарських занять, лекцій, які ведуть більш підготовлені і досвідчені колеги і т. д.

Як правило, в російських загальноосвітніх установах відсутні методичні об'єднання соціальних педагогів, - дані фахівці об'єднані в міжшкільні (районні, міські та ін.) Методичні структури, направляючі методичну діяльність шкільних соціальних педагогів. Проте, адміністрація шкіл спільно з соціальним педагогом і керівником методичної структури планує зміст методичної роботи фахівця в галузі профілактики соціальних залежностей підлітків, включаючи і його експериментальну (інноваційну) діяльність у процесі здійснення ним шкільної соціально-педагогічної практики.

Планована методична робота соціального педагога в школі може включати підготовку і випуск профілактичних бюлетенів (у формі інформаційних стендів або в електронному вигляді) для підлітків та їхніх батьків, з періодично змінюваними матеріалами з питань комплексної профілактики соціальних залежностей школярів.

Реалізуючи план своєї методичної роботи, соціальний педагог розробляє різноманітні пам'ятки з профілактики соціальних залежностей підлітків для батьків і вчителів (класних керівників).

В ході методичної роботи шкільний соціальний педагог проводить (спільно з педагогом-психологом, заступником директора школи з виховної роботи) один раз в навчальний семестр проблемні семінари та (або) тренінги для вчителів та класних керівників з питань комплексної профілактики соціальних залежностей підлітків.

Методична робота фахівця включає виступи перед батьками учнів на батьківських зборах, проведення профілактичних консультацій для батьків (із залученням шкільного педагога психолога, медичних працівників, працівників правоохоронних органів та ін.).

Існує думка, що основною метою професійного вдосконалення педагога є не стільки підвищення професійної культури , скільки розвиток здатності до новаторства. Ця здатність припускає стійку педагогічну спрямованість інтересів і потреб, гармонійне розумовий, моральний і естетичний розвиток, педагогічну майстерність, захопленість професійною діяльністю, установку на постійний пошук нового і самовдосконалення;

широкий науковий кругозір, здатність легко і природно входити в творчий стан, вміння актуалізувати свої емоційні, інтелектуальні та вольові процеси 1 .

Наведене твердження підтверджується результатами досліджень 2 , які свідчать, що підвищення кваліфікації шкільних соціальних педагогів багато в чому залежить від їх включеності в інноваційне середовище освітньої системи. Останнє сприяє входженню педагога в процес активного самоосвіти, осмислення інноваційних ідей і процесів крізь призму власної практичної діяльності, так як в інноваційному середовищі знання виступають підставами для прийняття власних педагогічних рішень, для обгрунтування конструктивних принципів побудови авторських програм, розробки методик (в нашому випадку профілактичних) , створення власних моделей педагогічних процесів і структур. Включення соціального педагога в активну інноваційну діяльність є частиною проведеної їм методичної роботи. Зміст експериментальної роботи доцільно пов'язувати з апробацією нових форм і методів профілактики соціальних залежностей підлітків, розробкою та апробацією нових профілактичних структур для підлітків (наприклад, бригади і табори праці та відпочинку) та ін.

В ході здійснення методичної роботи соціальний педагог виступає з доповідями і повідомленнями на засіданнях педагогічної ради школи, шкільних методичних об'єднань вчителів-предметників та класних керівників, районних та інших методичних структур соціальних педагогів, розкриваючи власний досвід профілактики соціальних залежностей підлітків, готує публікації в соціально-педагогічної періодиці. Методична робота повинна ініціювати реалізацію гуманістичного підходу в профілактиці соціальних залежностей школярів, коли підліток, його розвиток реально стають метою професійної діяльності соціального педагога, обумовлюючи формування та затвердження його професійної моральності.

Періодично (найчастіше один раз в п'ять років) шкільні педагогічні працівники проходять курсову перепідготовку , яка організовується муніципальної методичної службою. Мета її проведення - оновлення і розширення наявних у них професійних знань, оволодіння новими професійними вміннями. Особливою турботою адміністрацій шкіл та керівників методичних служб має стати включення в план курсової перепідготовки теоретичних лекцій, семінарів, практичних занять, спрямованих на ознайомлення соціального педагога з [3] [4]

теорією і методикою комплексної профілактики соціальних залежностей підлітків. Крім курсової перепідготовки, соціальний педагог може за своїм бажанням пройти цільові курси підвищення кваліфікації і оволодіти новими знаннями та вміннями, безпосередньо пов'язаними саме з профілактикою соціальних залежностей, або відвідувати курси з оволодіння практичними профілактичними знаннями і вміннями в цій області.

  • [1] Проданов І. І. Дослідження шляхів управління професіоналізмом учителя вінноваціонной системі освіти регіону: можлр. СПб, 1998..
  • [2] Воробйова С. В. Основи управління освітніми системами: навч, пособіедля стілець. вищ. навчань, закладів М.: Изд. центр «Академія», 2008. 208 с.
  • [3] Єлканов С. Б. Основи професійного самовиховання майбутнього вчителя. М.: Просвещение, 1989. 189 с.
  • [4] Чегодаев Н. М. Теоретичні та організаційно-педагогічні основи інноваційних процесів в системі післядипломної освіти педагогічних кадрів: автореф дис .... д-ра. ПСД. наук. СПб., 1997..
 
<<   ЗМІСТ   >>