Повна версія

Головна arrow Журналістика arrow ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЯ ЗМІ. РАДІО- І ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИКА

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ТЕЛЕФОН

Винахідником телефону вважається Олександр Белл (рис. 1.6). Але, як і в історії з винаходом телеграфу, у нього теж були забуті нині попередники, зокрема вчитель фізики Філіп Рейс з Німеччини. Саме Ф. Рейс заклав перший камінь в фундамент сучасної техніки зв'язку, і саме йому належить термін «телефон».

А. Белл (1847-1922)

Мал. 1.6. А. Белл (1847-1922)

Ф. Рейс виготовив два апарати, один з яких встановив у фізичному кабінеті школи, де працював, а інший - в будинку вчителя співу. У збитий з дерев'яних дощечок ящик він вимовив дивну фразу: «Коні не їдять огірків» - і тут же отримав не дуже гучний, але досить чітку відповідь: «І без тебе знаю, старий дурень!» Цей «телефонна розмова» відбувся в 1860 р .

Але обставини склалися так, що винахід вчителі не викликало інтересу у німецьких вчених і фахівців. Почасти це пояснювалося їх нерозумінням перспективності даного винаходу, почасти тим, що воно не було технологічним: його не можна було запускати в серію. До того ж вигляд представленого Рейсом апарату був дуже вже скромним: мікрофон був збитий з дощок ящик з розтрубом, на який був натягнутий свинячий міхур, який виконував, очевидно, роль діафрагми; слухати доводилося, притулившись до такого ж міхура. Отримавши негативну відповідь, Ф. Рейс не став удосконалювати своє дітище і забув про нього.

Однак якийсь заповзятливий берлінський механік, явно скориставшись ідеєю Рейса, випустив партію аналогічних, але більш привабливих зовні телефонів у вигляді іграшок для дітей. Одна з них цілком могла попастися на очі А. Беллу (в цей час він навчався в школі ораторського мистецтва в Единбурзі) і заронити в його мозку думка про можливість використання такого роду зв'язку.

Олександр Белл закінчив Лондонський університет, отримавши спеціальність лікаря-фізіолога. У 1870 р він емігрував до Канади, а потім в США, де заснував школу для глухих дітей. Там він і почав розвивати ідею передачі і посилення голосового сигналу за допомогою електрики. У 1874 р їм вже були сформульовані основні ідеї передачі голосового сигналу на відстань за допомогою дротів, а через два роки А. Белл отримав практичний результат.

Перша фраза, яка прозвучала біля вуха асистента А. Белла під час чергового експерименту, звучала так: «Містер Ватсон, йдіть сюди, ви мені потрібні!» Такий дивний текст пояснювався тим, що Белл, проводячи експеримент, перекинув реторту з кислотою і тому клікнув на допомога свого помічника, який несподівано почув його голос в подобі телефонної трубки.

7 березня 1876 р А. Белл нарешті отримав патент. Цей день і вважається днем народження телефону. Правда, сам Белл дав своєму винаходу досить довгу назву: «Телеграфне пристрій, що дозволяє передавати людську мову».

Треба сказати, що на пріоритет в цій області претендувало кілька осіб, які, на відміну від німецьких академіків, відразу зрозуміли, наскільки перспективно дане технічне нововведення. Один з таких винахідників, хтось Е. Грей, фізик, співробітник чиказької компанії «Вестерн електрик телеграф» (Western Electric Telegraph), подав заявку на винахід «Пристрої для передачі і прийому вокальних звуків телеграфним способом» майже одночасно з А. Беллом. Грей відніс її в інше бюро патентів всього лише на дві години пізніше Белла.

Судовий процес між претендентами тривав 12 років. Лише після 600 з гаком слухань справи судами різних інстанцій було прийнято рішення офіційно визнати автором винаходу Олександра Белла. І справа була не стільки в випередженні їм конкурента на дві години, а в тому, що у Грея заявка була лише на передбачуване винахід (чисто теоретична розробка), в той час як Белл подав заявку на готовий виріб.

Олександр Белл виявився досить енергійною людиною. Він відразу ж заснував фірму «Белл телефон компані» (Bell Telephone Company) і відкрив в штаті Коннектикут першу в світі телефонну станцію. Але, як будь-яке нововведення, винахід вимагало «розкрутки», або, як ми б сказали сьогодні, піару. І тут Беллу допоміг щасливий випадок.

Влітку 1876 в Філадельфії проходила Всесвітня виставка, на якій демонструвалися різні винаходи. Апарат Белла, представлений йод девізом «Видима мова», несподівано викликав інтерес відвідав виставку бразильського короля дона Педро II. Коли король почув у піднятій їм трубці голос винахідника, який перебував в іншому кінці кімнати, він не зміг стримати подиву і вигукнув з безпосередністю дитини: «Боже мій, та вона каже!»

Завдяки журналістам цей випадок став надбанням широкої гласності, що зайвий раз свідчить про важливу роль PR-технологій. До того ж А. Белл отримав золоту медаль виставки, що ще більше додало йому слави і популярності. І незабаром телефон став завойовувати світ, багато змінюючи в житті людства. Люди стали менше писати листів, вважаючи за краще давати пояснення усно, набагато швидше дізнавалися новини про своїх близьких, миттєво отримували необхідну інформацію і приймали відповідні рішення.

У перших телефонах мікрофон, в який треба було говорити, і пристрій, що приймає звук з іншого кінця дроту, були роз'єднані (рис. 1.7). Згодом телефонна трубка поєднала обидва цих переговорних пристрої.

перший телефон

Мал. 1.7. перший телефон

Оскільки телефонне справа вважалася суто технічним підприємством, то на першій телефонній станції працювали виключно молоді люди в жилетах і нарукавниках. Вони з'єднували абонента з викликуваним номером за допомогою штепселя, до якого під'єднувався провід, так звана шнурова пара. Пізніше цим стали займатися «телефонні панянки».

До початку 1880-х рр. в США вже налічувалося 20 місцевих і кілька міжміських телефонних станцій (рис. 1.8). У Німеччині, де Белл не користувався патентним захистом, на основі його винаходу стали випускатися телефони фірми «Сіменс» (Simens). Перша міська станція в Берліні відкрилася в 1881 р У Росії ж діяв патент Белла, за який доводилося платити чималі гроші.

Як вже було сказано, в XIX в. винаходи в області комунікації нерідко відбувалися особами, що не мали практично ніякого відношення до науки і техніки. Так, зокрема, сталося з винаходом автоматичного телефонного зв'язку. Хоча цілком можливо, це теж одна з легенд, що оточують будь-яку історію винаходу або відкриття.

Хтось А. Стоуджер, займався в Канзас-Сіті похоронним бізнесом, одного разу зауважив, що попит на вироби його фірми різко впав. Будучи людиною кмітливим, він швидко зрозумів, що працює на телефонній станції племінник конкурента, приймаючи замовлення, заодно прослуховує всі розмови і передає дядькові почуте їм повідомлення

Перший міжміський переговорний пункт

Мал. 1.8. Перший міжміський переговорний пункт

про смерть чергового жителя містечка. Закинувши свій скорботний бізнес, трунар почав міркувати про те, як можна прибрати телефонного «посередника». Зрештою йому вдалося винайти пошукову систему, яка дозволяла б абоненту з'єднуватися з потрібним телефоном без телефоніста, набравши потрібний номер на своєму апараті (рис. 1.9). Ця ідея протягом десятиліть удосконалювалася, розвивалася, Рис. 1.9. Телефон і до теперішнього часу автоматизована з набором номера зв'язок впроваджена практично всюди.

 
<<   ЗМІСТ   >>