СПІВДРУЖНІСТЬ ЯК ФОРМА ДЕРЖАВНОГО ВЗАЄМОДІЇ

Найвідомішим застосуванням терміна «співдружність» є словосполучення «співдружність націй» - поняття, що означає добровільне міждержавне об'єднання незалежних суверенних держав, до якого входять Великобританія і майже всі її колишні домініони, колонії і протекторати.

Інші міждержавні утворення, звані співтовариствами:

• Співдружність португаломовних країн. У схваленій на форумі Декларації країн Співдружності демократичного вибору говориться, що його учасники прагнуть до Європи без розділових ліній, порушень характер людини, «заморожених» конфліктів, будь-якого духу конфронтації.

Там також чітко позначається позиція, що зги держави мають намір тісно співпрацювати для досягнення міцного миру, демократії і процвітання на європейському континенті, взаємодіяти заради розвитку і зміцнення демократії, визнаючи, що різні країни, що знаходяться в полі зору Співдружності демократичного вибору, знаходяться на різних етапах демократичного розвитку.

• Співдружність Незалежних Держав (СНД) - міждержавне об'єднання, утворене Білорусією, Росією і Україною;

Співдружність Незалежних Держав (далі - СНД) - регіональна міжнародна організація (міжнародний договір), покликана регулювати відносини співпраці між країнами, які раніше входили до складу СРСР. СНД не є наддержавним утворенням і функціонує на добровільних засадах.

СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.

СНД об'єднує: Азербайджанську Республіку; Республіку Вірменія; Республіку Білорусь; Республіку Казахстан; Киргизьку Республіку; Республіку Молдова; Російську Федерацію; Республіку Таджикистан; Республіку Узбекистан і Україна. З серпня 2005 р Туркменістан вийшов з дійсних членів СНД і отримав статус асоційованого члена-спостерігача. З грудня 1993 р по 18 серпня 2009 р складу СНД входила Грузія.

У вересні 1993 р главами держав Співдружності було підписано Договір про створення Економічного союзу для формування загального економічного простору, заснованого на вільному переміщенні товарів, послуг, робочої сипи, капіталів; вироблення узгодженої грошово-кредитної, податкової, цінової, митної, зовнішньоекономічної політики; зближення методів регулювання господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку прямих виробничих зв'язків.

У 1995 р було підписано Угоду про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній сферах чотирьох країн (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія) та Угоду про створення Співтовариства Суверенних Республік у складі Білорусі і Росії зі створенням відповідних координаційних органів.

Рішенням Міждержавної Ради чотирьох країн (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія) в лютому 1999 р Республіка Таджикистан визнана повноправним учасником Митного Союзу.

У жовтні 2000 р главами держав п'яти країн (Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан) підписано Договір про заснування Євразійського економічного співтовариства. В даний час Вірменія, Молдавія і Україна мають статус спостерігача при ЄврАзЕС. 25 грудня 2005 р до цієї організації приєднався Узбекистан. У грудні 2008 р Республіка Узбекистан призупинила членство в ЄврАзЕС.

• Існує також Співдружність Невизнаних Держав (СНД-2) - неформальне об'єднання, створене для консультацій, взаємодопомоги, координації та спільних дій невизнаними самопроголошеними державними утвореннями на пострадянській території - Абхазією, Нагірно-Карабахської Республікою, Придністровською Молдавською Республікою.

Новий сплеск «самопроголошення» стався на рубежі 1990-х рр.

На цей раз міжнародне співтовариство зайняло жорстку позицію, фактично проголосивши пріоритет принципу «непорушності кордонів» над принципом «права на самовизначення» і категорично відмовившись визнавати нові державні утворення.

В результаті виник феномен пострадянських «невизнаних держав», статус яких не визначений.

Проте експерти відзначають, що більшість цих утворень є, по суті, цілком відбулися державами, що володіють досить ефективним державним апаратом і користуються масовою підтримкою з боку населення. У табл. 6.1. представлені відмінності форм державного устрою.

Таблиця 6.1.

Форми державного устрою