Повна версія

Головна arrow Політологія arrow ПОЛІТОЛОГІЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

УНІТАРНА ДЕРЖАВА

Унітарна держава (від лат. Unus, unitas - «один», «єдність») - це одна з основних форм політико-територіальної організації держави, при якій його єдина територія поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, департаменти, губернії, провінції, райони, округи, громади та ін.) з обмеженою самостійністю, а сама держава має одну конституцію, одне законодавство, одне громадянство, єдину систему органів державної влади і управління, одну судову систему, єдиний бюджет і податкову систему і т.д.

Прості унітарні держави за своєю територіальній структурі включають в себе тільки звичайні адміністративно-територіальні одиниці. Якщо ж унітарна держава має на своїй території ще й особливі, автономні утворення, то воно розглядається як складне. Адміністративно-територіальний поділ мають практично всі держави, і лише в кількох випадках (наприклад, Мальта, Бахрейн, Науру або Тувалу в Океанії) через особливу малу чисельність населення і дуже невеликій території такий розподіл відсутній. Адміністративно-територіальний поділ унітарної держави може бути Дволанковий (наприклад, провінції - муніципалітети в Нідерландах або області - громади у Вірменії та Болгарії), триланкову (наприклад, область - провінція - муніципалітет в Італії) і навіть чотириланкова (наприклад, регіон - департамент - район - громада у Франції).

За характером взаємовідносин між державою в цілому, вищими органами державної влади і управління та його структурними частинами, їх органами влади, управління та самоврядування унітарні держави поділяються на централізовані і децентралізовані. У надцентралізованугосподарських і централізованих унітарних державах забезпечується вертикаль жорсткого і повного підпорядкування середнього і нижнього територіального ланки управління центру, який призначає або затверджує своїх представників для управління регіонами і місцями (Індонезія, Таїланд, Польща, Болгарія та ін.). Для децентралізованих унітарних государст в характерна більш-менш широка самостійність регіонів щодо центру, який або взагалі не має призначаються їм представників в областях (регіонах) і на місцях, або має їх лише в середній ланці з обмеженою компетенцією, поряд з діючим в цій ланці органом місцевого самоврядування і широким місцевим самоврядуванням в нижчому ланці (Франція, Великобританія та ін.).

Адміністративно-територіальний поділ унітарної країни може прямо закріплюватися в її конституції, а може знаходити в ній непряме відображення.

Приклад з практики

У Конституції Іспанії міститься цілий розділ «Про територіальний устрій держави», де детально викладаються загальні принципи, конституційні основи місцевої адміністрації і автономних співтовариств. У ст. 5 Конституції Італії говориться, що єдина і неподільна республіка визнає місцеві автономії і сприяє їх розвитку, здійснює найширшу адміністративну децентралізацію, призводить принципи і методи свого законодавства відповідно до вимог автономії і децентралізації.

Прикладами простих унітарних держав, в яких немає автономних утворень, можуть служити Індонезія, Єгипет і Польща.

У Польщі ст. 3 Конституції чітко визначає, що вона є «єдину державу», а ст. 15 вказує, що в ньому «територіальний устрій забезпечує децентралізацію публічної влади». Її політико-територіальна структура включає 49 воєводств, в тому числі воєводство Варшави. Воєводства як середня ланка організації державної влади, що здійснюють деконцентрацію влади центру, не мають представницьких органів і управляються одноосібно воєводами, призначеними Головою уряду і є органами урядової адміністрації, і представниками уряду в воєводстві. На нижньому рівні здійснюється територіальне самоврядування, основною одиницею якого є громада, яка виконує публічні завдання, які не закріплені за органами інших органів державної влади та іншими одиницями територіального самоврядування. Воєвода здійснює нагляд за діяльністю органів територіального самоврядування.

 
<<   ЗМІСТ   >>