Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow ДОКУМЕНТАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЗІ ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН

Правова база роботи зі зверненнями громадян

Поряд із загальним діловодством, об'єктом діяльності якого є офіційні документи, що надходять з організацій або направляються в них, документи, створювані всередині організації, існує діловодство по зверненнями громадян. Його об'єктом є звернення приватних осіб в організації та до посадових осіб. Ведення цього діловодства має ряд особливостей, які необхідно враховувати, встановлюючи правила ведення діловодства в організації.

Історична довідка

Робота зі зверненнями громадян та її законодавче регулювання пройшли шлях, відповідний етапах вітчизняного діловодства.

Досить давно, ще з чолобитною наказу (XVI ст.) Питання роботи зі скаргами громадян стали виділятися із загального діловодства.

У травні 1919 р Наркоматом Державного контролю були видані дві постанови [1] , що визначили порядок прийому і роботи з усними та письмовими заявами і скаргами трудящих. У постанові встановлено формуляр заяви: прізвище, ім'я, по батькові, адреса, точне найменування осіб або установи, на дії яких подається скарга, викладені обставини, що послужили підставою для скарги, перелік доказів і свідків, які підтверджують її.

Спеціальний декрет уряду встановив інстанційний порядок подання та розгляду скарг [2] . Відповідно до цього порядку зі скаргою на дію установи або посадової особи слід звертатися у вищестоящу організацію.

У 1930-х рр. було встановлено, що в кожній установі робота зі скаргами повинна бути виділена, і реєструватися окремо від іншої кореспонденції.

Ймовірно, це єдиний випадок в нашій країні, коли робота з документами встановлена в 1980 р Указом вищого законодавчого органу країни - Президії Верховної Ради СРСР.

Більш докладно технологія обробки, реєстрації та зберігання скарг описано в Типовому положенні, розробленому і затвердженому за дорученням уряду спільним Постановою Державного комітету з науки і техніки, Державного комітету по стандартам і Головного архівного управління від 30.11.1981 № 463/161/298.

Передбачалося, що на основі типового документа відомствами і урядами республік можуть бути розроблені, з урахуванням особливостей їх діяльності, власні положення або інструкції. За переважна більшість організацій вважало за краще використовувати Типове положення як норматив (з додатковим власним твердженням або без нього). Для комерційних структур типове положення може розглядатися в якості рекомендацій.

У 1988 р на додаток ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян» було прийнято постанову Президії Верховної Ради СРСР, що дозволяло не розглядати анонімні листи. Анонімним листом вважається письмове звернення громадянина, що не має підпису автора із зазначенням прізвища, імені, по батькові і даних про його місце проживання, роботи або навчання. Звернення, нс містить цих відомостей, розгляду не підлягає.

Прийнятої Верховною Радою Української РСР 22.11.1991 «Декларацією характер і свобод людини і громадянина», визначено, що: «Громадяни Української РСР мають право направляти індивідуальні та колективні звернення до державних органів та посадових осіб, які в межах своєї компетенції зобов'язані розглянути ці звернення, прийняти по ним рішення і дати вмотивовану відповідь у встановлений законом термін ... ».

Це положення закріплене і в Конституції РФ, в сг. 33 говориться: «Громадяни Російської Федерації мають право звертатися особисто, а також направляти індивідуальні та колективні звернення до державних органів та органів місцевого самоврядування».

  • - подавати додаткові документи і матеріали або звертатися з проханням про їх витребування;
  • - знайомитися з документами і матеріалами, що стосуються розгляду звернення, якщо це не зачіпає права, свободи і законні інтереси інших осіб і якщо в зазначених документах і матеріалах не містяться відомості, що становлять державну або іншу охоронювану федеральним законом таємницю;
  • - отримувати письмову відповідь по суті порушених у зверненнях питань, повідомлення про переадресації письмового звернення до державного органу, орган місцевого самоврядування або посадовій особі, до компетенції яких належить вирішення порушених у зверненнях питань;
  • - звертатися зі скаргою на прийняте за зверненням рішення або на дію (бездіяльність) у зв'язку з розглядом звернення в адміністративному і (або) судовому порядку відповідно до законодавства Російської Федерації;
  • - звертатися з заявою про припинення розгляду звернення.

  • [1] Про центральному Бюро скарг і заяв при Народному комісаріаті Державного Контролю // Збори узаконень РРФСР. 1919. № 23. У розділі ст. 271; Про місцеві відділення Бюро скарг і заяв // Там же. 1919. № 23. У розділі ст. 272.
  • [2] Декрет РНК РРФСР від 30.12.1919 «Про усунення тяганини» // Збори узаконень РРФСР. 1920. № 12. У розділі ст. 7.
 
<<   ЗМІСТ   >>