Повна версія

Головна arrow Релігієзнавство arrow РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РЕЗЮМЕ

Отже, ми бачимо, що релігієзнавство, виникнувши в 60-70-і рр. XIX ст. в складному інтелектуальному контексті, досить швидко набуло академічну самостійність і отримало суспільне визнання, причому цей процес протікав по-різному в різних країнах. В оформленні релігієзнавства ключову роль відіграли такі чинники: підвищення значущості релігійного плюралізму, тобто усвідомлення релігійної різноманітності в якості норми суспільної та інтелектуального життя, прагнення теології до недогматіческому і неконфесійної обгрунтування власного знання, а тим самим до запозичення ряду положень з наук XIX в. Крім того, істотно важливими для розвитку релігієзнавства стали історичні та етнографічні відкриття, розширили горизонт інтелектуальної традиції Європи.

Розвиток релігієзнавства можна схематично представити наступним чином. Якщо на першому етапі воно існує в теологічному і історичному контексті, то в класичну епоху воно перетвориться в досить самостійну область досліджень. Ця самостійність підтверджується внутрішньою спеціалізацією релігієзнавчих досліджень, формуванням релігієзнавчих дисциплін, а також оформленням професійних асоціацій і об'єднань, завдяки яким вироблялися критерії професіоналізації знання. Нарешті, на сучасному етапі має місце, з одного боку, експансія релігієзнавчих досліджень в суміжні області, а з іншого - вплив на релігієзнавство найбільш інтенсивно розвиваються наук, що демонструє високу інтелектуальну мобільність релігієзнавчих знань і, як наслідок, потенціал для подальшої еволюції.

 
<<   ЗМІСТ   >>