Повна версія

Головна arrow Психологія arrow КОНСУЛЬТАЦІЙНА РОБОТА ПСИХОЛОГА

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

СИТУАЦІЯ ЯК ОДИНИЦЯ АНАЛІЗУ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розгляд професійної компетентності консультанта важко здійснити поза діяльнісного контексту. Консультативна діяльність може бути проаналізована як послідовність, набір ситуацій, які в залежності від міри їх складності і від рівня оволодіння професією сприймаються психологом як проблемні або непроблемні. А дії щодо їх вирішення усвідомлюються консультантом як помилкові або неошібочние. Коли, в яких ситуаціях можна ще виправити помилки, не змінюючи себе? Який же набір ситуацій, з яких складається консультативна реальність? Яке співвідношення типових і одиничних проявів в конкретній ситуації? Якщо більшість ситуацій має типовий характер, то для аналізу їх вирішення необхідна реалізація уніфікованого, діяльнісного підходу, якщо вони унікальні в своєму прояві, то потрібен особистісний підхід для адекватного розуміння. З практичної ж точки зору дуже складно розвести зазначені підходи.

З одного боку, процес консультування розуміється як інформування клієнта, поглиблення його розуміння будь-якої проблеми. А з іншого - як розвиток його особистості, зміна стереотипів реагування, усвідомлення своєї ролі в ситуації. Пріоритет тієї чи іншої точки зору визначається ситуацією консультування і позицією психолога. Тому з усією очевидністю виникає питання про необхідність виходу на рівень психологічного аналізу ситуації як одиниці консультативної діяльності. Ситуація консультування багатозначна і динамічна, але тільки консультант бачить і осмислює цю динаміку чіткіше, ніж клієнт. «Людина з усіх сил чіпляється за відчуття власного« Я »в страху перед дезінтеграцією особистості, а консультанту необхідно створити умови для змін» (Дж. Грехем). Функція терапевта (по Роджерсу) - створення такої ситуації, де він виступає як друге «я» клієнта і з розумінням ставиться до її внутрішнього світу. Глибока шана до індивідуальної позиції особистості - єдине правило психологічної консультації.

На наш погляд, за допомогою саме ситуаційного аналізу можливе здійснення цілеспрямованого оцінювання консультативного процесу з його основними діяльнісних і особистісними компонентами. Ясно, що цілісне уявлення про ситуацію є важливою умовою розвитку професійного мислення консультанта.

Ситуаціонізм, як нова парадигма, загострює питання про назрілу в науці необхідності почати серйозні багатовимірні дослідження ситуаційних моделей, що детермінують успішність професійних рішень (В. Н. Дружинін, Ю. Н. Ємельянов, Б. І. Хасан, D. Magnusson, W. Mischel ). Ситуаційний підхід виходячи з розвиває їм розуміння природи соціальних, в тому числі і консультативних, ситуацій і їх впливу на поведінку, пропонує іншу можливість - зміна ситуації за рахунок модифікації тих чи інших її базисних рис, що тягне за собою зміни в поведінці і взаємодії беруть участь в даній ситуації людей (Н. В. Гришина, К. Левін, М. Шериф, Л. Росс, Р. Нісбетт, М. Аргайл, N. Endler, М. May, Н. Hartshome, RA Zvaan, GA Radvasky ).

Прихильниками ситуаційного підходу {W. Mischel, LA Pervin) описана модель ситуаційного аналізу особливостей професійного мислення. Істотний внесок у розробку загальної теорії сітуаціо- нізма внесли D. Magnusson і його учні (N. Endler, В. Torestad, V. Allen). Так, М. Фоллетт сформулювала «закон ситуації», згідно з яким «різні типи ситуацій вимагають різних типів знання».

 
<<   ЗМІСТ   >>