Повна версія

Головна arrow Етика та Естетика arrow ОСНОВИ СПОРТИВНОЇ ЕТИКИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ПОНЯТТЯ ПРО МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

Дух вічний тлінне тіло рухає.

Цицерон

Духовність як основа моральності

В основі формування етичної культури (морального виховання) лежить розвиток духовності особистості. У публіцистичних статтях нерідко в поняття «духовність» в першу чергу вкладають сакральний сенс. Дійсно, категорія «дух» йде зі Старого Завіту ( «рух», «пневма», «spiritus») і означає натхнення, якусь героїчну силу. Разом з тим М. А. Бердяєв, релігійний філософ, дух трактує не тільки як звернення до «Вищої Божественному світу», але ще й як певну свободу і вільну енергію, час виривається в природний і історичний світ. Схоже поняття духу знаходимо у І. А. Ільїна, що визначає його як «живу енергію», здатну перемагати негативну силу потягів і обставин, що впливають на людину. В. С. Соловйов одним з ознак духовності також вважав здатність людини володіти своїми вітальними потягами.

Сучасна вітчизняна філософія розглядає дух як космічну силу, як певну потенцію, здатність активно впливати на тіло і душу, простіше кажучи, як активність людини, його енергію, спрямовану на позитивне перетворення дійсності.

Духовність є інтегративну якість особистості, що включає в себе, крім сакральних, ще цілий ряд змістовних цінностей. Що стосується суспільству вчені тлумачать її як соціальне явище, що представляє собою і суспільну потребу, і найважливіший фактор розвитку цивілізації, і якісну характеристику суспільної свідомості, і глибинне підставу культури.

Духовність окремої особистості розглядається як симбіоз інтелектуальних, вольових, чуттєвих здібностей людини, спрямованих на виробництво найвищих, духовних, життєвих цінностей: істини, добра, краси, віри, надії, любові.

Рівень духовності суспільства і окремої особистості тісно пов'язаний з моральним вихованням. Моральність, поряд з інтелектуальними, творчими якостями, емоційно чуттєвої природою людини, інтуїцією і т. П., Входить в змістовну структуру духовності.

Важливим аспектом становлення особистості є формування духовних потреб, які представляють собою прагнення віддавати свої сили і душу людям. Саме виховання, якщо воно засноване на такий самовіддачі (відображеної суб'єктності), є в повній мірі духовним процесом.

У Росії, яка переживає переломний етап в політичній і соціально-економічного життя суспільства, відчувається криза духовності і моральності, особливо яскраво проявився в 90-і рр. минулого століття. Ця криза обумовлений такими причинами, як недолік етичного освіти; руйнування системи освіти з його ідеологічними орієнтирами, науковими, духовними і естетичними знаннями; відмова держави від захисту культурного простору підростаючого покоління; проблеми самовиживання, актуальні для значної частини населення країни; та ін.

У формуванні бездуховності у сучасної молоді негативну роль відіграють ЗМІ, особливо телебачення. Телевізійні програми містять мало освітньо-виховних передач, найкращий час віддається бойовикам, де панують насильство, кров, торжествує бездуховність. Телебачення вторглося в сферу людського духу, претендуючи на роль нової філософії. Екран витіснив традиційні ігри, в тому числі колективні ігри з однолітками, необхідні для психічного розвитку та особистісного становлення дитини.

Доречно говорити про негативну роль і комп'ютерного екрану. Комп'ютерні ігри відволікають дітей від спілкування з однолітками і дорослими. Психологи стверджують, що тривале спілкування з комп'ютером формує интровертированность, недолік емпатії і відповідальності, конфліктність, егоцентризм. На противагу комп'ютерним іграм народні рухливі ігри, тисячоліттями служили засобом фізичного і психічного розвитку, особистісного становлення дітей і молоді, якраз сприяють вихованню екстравертірованності, комунікативних якостей, емпатії, колективізму, вміння відповідати за свої дії перед товаришами.

Істотну роль в моральному становленні дітей і молоді може зіграти фізична культура, яка тісно пов'язана з духовною сферою особистості людини (І. М. Биховський, Л. І. Лубишева, Ю. М. Миколаїв, Г. Ф. Шитикова і ін.). Згідно з дослідженнями, абсолютна більшість людей, що займаються високоінтелектуальним працею, переконані в існування тісного взаємозв'язку між фізичною та духовною культурами. Причому більшість опитаних вважають, що чим вище рівень духовної культури людини, тим вище його культура фізична.

 
<<   ЗМІСТ   >>