Повна версія

Головна arrow Страхова справа arrow ОСНОВИ СТРАХОВОЇ СПРАВИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Особливості майнового страхування

Основне завдання майнового страхування полягає в забезпеченні страховим захистом фізичних і юридичних осіб від різних ризиків. Майнове страхування може здійснюватися в добровільній і обов'язковій формах, але в даний час всі види майнового страхування здійснюються в добровільній формі.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Правила добровільного страхування, що визначають загальні умови і порядок його проведення, встановлюються страховиком самостійно відповідно до положень Закону про страхування. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування.

Особливості майнового страхування проявляються в порядку встановлення страхової суми. При страхуванні майна страхова сума не може перевищувати його дійсної вартості на момент укладення договору. Такий вартістю вважається: для майна - його дійсна вартість в день укладення договору страхування; для підприємницького ризику - збитки від підприємницької діяльності, які страхувальник поніс би при настанні страхового випадку. Якщо страхова сума, визначена договором страхування, перевищує страхову вартість майна, договір згідно із законом є недійсним в тій частині страхової суми, яка перевищує дійсну вартість майна на момент укладення договору.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку застрахованому майну страхувальника або третьої особи при страховому випадку, якщо договором страхування не передбачена виплата страхового відшкодування в певній сумі. У разі коли страхова сума нижче страхової вартості майна, розмір страхового відшкодування скорочується пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості майна, якщо умовами договору страхування не передбачено інше. У разі коли страхувальник уклав договори страхування майна з декількома страховиками на суму, що перевищує в цілому страхову вартість майна (подвійне страхування), страхове відшкодування, що отримується їм від всіх страховиків зі страхування цього майна, нс може перевищувати його страхової вартості. При цьому кожен із страховиків виплачує страхове відшкодування в розмірі, пропорційному відношенню страхової суми за укладеним ним договором до загальної суми за всіма укладеними цим страхувальником договорами страхування зазначеного майна.

Страхова відповідальність передбачає обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування при настанні страхових випадків в межах страхової суми, якщо договором або законом не передбачено інше. Система страхової відповідальності обумовлює співвідношення страхової суми застрахованого майна і фактичного збитку. У практичній діяльності страховика застосовуються кілька систем страхування.

При страхуванні за дійсною вартістю майна страхове відшкодування визначається як фактична вартість майна на день укладення договору. Стосовно до даної системи страхове відшкодування дорівнює величині збитку.

Страхування за системою пропорційної відповідальності означає неповне страхування об'єкта. Використання цієї системи передбачає виплату страхового відшкодування за формулою

де Q - страхове відшкодування; 5 - страхова сума за договором; W - вартісна оцінка об'єкта страхування; Т - фактична сума збитку.

Страхування за системою першого ризику передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитку, але в межах страхової суми. При цій системі весь збиток в межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) не відшкодовується.

Страхування за системою граничної відповідальності означає наявність певної межі суми страхового відшкодування. При цій системі забезпечення величина відшкодовується збитку визначається як різниця між заздалегідь встановленим межею і досягнутим рівнем доходу. Зазвичай використовується при страхуванні великих ризиків, страхування доходів. Якщо в результаті страхового випадку рівень доходів страхувальника буде менше встановленої межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим доходом.

Особиста участь страхувальника в покритті збитку виражається через франшизу, передбачену умовами договору страхування. Як було зазначено вище, франшиза може бути встановлена в абсолютних або відносних величинах до страхової суми та оцінки об'єкта страхування. Можлива також франшиза, виражена у відсотках до збитку.

Виділяють умовну (інтегральну, або невичітаемую) і безумовну (віднімається) франшизу. При умовній франшизі страховик звільняється від відповідальності за збиток, що не перевищує встановленої суми (відсотка) франшизи, і відшкодовує збитки повністю, якщо його розмір більше суми франшизи. При безумовній франшизі страхове відшкодування одно збитку за вирахуванням франшизи.

Всі види майнового страхування мають загальний порядок укладення та дії договору страхування. При укладанні договору майнового страхування між страхувальником і страховиком має бути досягнуто згоди;

  • - про певний майні або іншому майновому інтересі, що є об'єктом страхування;
  • - про характер події, на випадок настання якої здійснюється страхування (страхового випадку);
  • - розмір страхової суми;
  • - термін дії договору.

За договором майнового страхування страховик зобов'язується за обумовлену договором страхову премію при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати страхувальникові або вигодонабувачу, на користь якої укладено договір, завдані внаслідок цієї події збитки в застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника в межах визначеної договором страхової суми.

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси:

  • - ризик втрати (загибелі), недостачі або пошкодження певного майна (ст. 930 ЦК України);
  • - ризик відповідальності за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб, а у випадках, передбачених законом, також відповідальності за договорами - ризик цивільної відповідальності (ст. 931 і 932 ГК РФ);
  • - ризик збитків від підприємницької діяльності через порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або зміни умов цій діяльності по незалежних від підприємця обставинам, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів - підприємницький ризик (ст. 933 ЦК України).

Договір страхування має бути укладений у письмовій формі. Договір страхування може бути укладений шляхом складання одного документа або вручення страховиком страхувальникові на підставі його письмової або усної заяви страхового поліса (свідоцтва, сертифіката, квитанції), підписаного страховиком.

Страховик при укладанні договору страхування має право застосовувати розроблені їм або об'єднанням страховиків стандартні форми договору (страхового поліса) але окремими видами страхування.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика відомі страхувальникові обставини, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку та розміру можливих збитків від його настання (страхового ризику).

Істотними визнаються обставини, безумовно обумовлені страховиком у стандартній формі договору страхування (страхового поліса) або в його письмовому запиті.

Якщо після укладення договору страхування буде встановлено, що страхувальник повідомив страховикові свідомо неправдиві відомості про обставини, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку, страховик має право вимагати визнання договору недійсним.

 
<<   ЗМІСТ   >>