Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Бюджетна система Російської Федерації

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Поняття державних фінансів

Державні фінанси являють собою грошові відносини, що виникають з приводу формування фінансових ресурсів у розпорядження держави та їх використання для задоволення загальнодержавних потреб.

Суб'єктами цих відносин виступають держава, підприємства, організації, установи та громадяни.

Без здорової та ефективної системи державних фінансів не можна досягти успіхів в економіці, в соціальній сфері, у військовому і державному будівництві. Основу державних фінансів становлять державний бюджет, позабюджетні фонди і державний кредит.

Головними невирішеними проблемами в області державних і муніципальних фінансів залишаються:

  • o незбалансованість бюджетів бюджетної системи РФ;
  • o недосконалість податкової системи;
  • o неефективність використання державної і муніципальної власності;
  • o слабке регулювання міжбюджетних відносин;
  • o відсутність єдності грошово-кредитної і фінансової політики;
  • o неефективність державного фінансового контролю та ін.

Великий внесок у ефективне і відповідальне управління державними (громадськими) фінансами відповідно до міжнародних норм вносить Міністерство фінансів РФ (Мінфін Росії).

Державні доходи і витрати: методи мобілізації, напрямки використання

При функціонуванні державних фінансів виникають два тісно пов'язаних процесу:

  • 1) мобілізація фінансових ресурсів у розпорядження державних структур;
  • 2) використання їх на різні державні потреби.

Перший з цих процесів знаходить своє вираження в понятті державних доходів, другий - державних витрат.

Державні доходи - ця частина фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави (в особі різних його структур) і державних підприємств.

Акумулюються державою фінансові ресурси відносяться до розряду централізованих, а залишаються в розпорядженні державних підприємств -децентралізованних.

Централізовані державні доходи формуються за рахунок податкових надходжень, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення, а децентралізовані утворюються з грошових доходів і накопичень самих підприємств.

Розподіл державних доходів на централізовані і децентралізовані показує співвідношення джерел задоволення загальнодержавних і колективних інтересів. Важливим завданням є оптимізація пропорцій у розподілі державних доходів з метою забезпечення найбільш повної реалізації інтересів держави та активізації вплив державних доходів на ефективність економіки.

У складі централізованих державних доходів основне місце займають доходи бюджету, за рахунок яких забезпечується вирішення економічних і соціальних завдань розвитку суспільства. Централізація значної частини державних доходів в бюджетах різного рівня дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, задовольняти в приблизно однакових межах потреби невиробничої сфери.

До централізованих державних доходах крім бюджетних відносять ресурси державних позабюджетних фондів.

Об'єктом грошових відносин, що становлять зміст державних доходів, виступає вартість суспільного продукту, яка на різних етапах і стадіях розподілу постає у різних фінансових формах. Так, об'єктом розподілу на державних підприємствах виступає виручка від реалізації продукції і такі її складові частини, як прибуток, заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування та ін. Як об'єкт бюджетних відносин можуть розглядатися прибуток і заробітна плата, податкові платежі, які є джерелом формування бюджетних доходів. У свою чергу об'єктом кредитних відносин є тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств (організацій, установ) та заощадження населення.

Головним джерелом формування державних доходів є національний дохід. Але іноді, особливо в періоди настання надзвичайних обставин (воєн, великих стихійних лих і т.п.), в якості джерела державних доходів може виступати раніше накопичене національне багатство. Акумуляція державних доходів в цьому випадку здійснюється за допомогою використання перехідних залишків бюджетних коштів, що спрямовуються на покриття витрат, продаж золотого запасу, платну приватизацію державного майна та т.п.1

Вага джерела державних доходів можна розділити на дві групи: внутрішні і зовнішні.

До внутрішнім ставляться національного доходу національне багатство, створювані всередині країни і використовувані державою для виконання властивих йому функцій.

До зовнішнім відноситься національний дохід, а у виняткових випадках і національне багатство іншої країни, якщо вони запозичуються у формі державних позик або надходять у вигляді репаціонних платежів.

Склад державних доходів значною мірою обумовлений методами, за допомогою яких держава акумулює необхідні йому грошові кошти.

В умовах ринкової економіки основними методами мобілізації державних доходів є податки (у різних їх формах), позики і емісія.

Співвідношення між цими методами неоднаково в різні історичні періоди і визначається безліччю факторів:

  • o вмістом фінансової політики, господарської кон'юнктурою;
  • o конкретної економічною і соціальною ситуацією;
  • o ступенем гостроти виникаючих соціальних протиріч і т.д.

Сукупність усіх видів державних доходів, формованих різними методами, утворює систему державних доходів.

Податки мають фіскальне, економічне і соціальне значення.

Державні позики використовуються не тільки для покриття бюджетного дефіциту, а й для забезпечення різних капітальних витрат, особливо в частині інвестування коштів II державний сектор економіки.

Між податками і державними позиками існує тісний зв'язок, оскільки фінансовою базою погашення позик виступають податки. Зростаючі витрати держави, пов'язані з погашенням позик і виплатою відсотків по них, обумовлюють необхідність підвищення податків. Існує і зворотний вплив податків на позики. Наприклад, зростання податків неминуче наштовхується на опір платників податків, і уряд, не бажаючи допустити загострення соціальної напруженості, йде по шляху випуску все нових і нових позик.

Емісія причому не тільки грошова, але й кредитна є третім методом мобілізації державних доходів. До емісії держава вдається у випадку, якщо податкові та займовие надходження не забезпечують покриття зростаючих державних витрат, а на фінансовому ринку складається ситуація, несприятлива для випуску нових позик. Паперово-грошова і кредитна емісії, якщо вони не пов'язані з потребами господарського обороту, а обумовлені необхідністю покриття бюджетного дефіциту, ведуть до посилення інфляційних процесів в економіці.

Державні витрати - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих та децентралізованих доходів держави.

Зміст і характер державних витрат безпосередньо пов'язані з функціями держави - економічної, соціальної, управлінської, військової (обраний) та ін. Державні витрати покликані задовольняти найбільш важливі потреби суспільства в галузі розвитку економіки і соціальної сфери, здійснення державного управління та зміцнення обороноздатності країни. Держава виконує свої функції або безпосередньо через систему органів управління, або через належні йому підприємства (об'єднання), організації, установи.

Державні витрати складаються з прямих витрат держави, здійснюваних через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємстві, організації, установі. І ті, й інші витрати виробляються з метою розширення виробництва (шляхом фінансування капітальних вкладень і оборотних коштів), утворення громадських фондів соціального призначення та задоволення інших потреб держави.

З переходом до ринкових відносин і розвитком різноманітних форм власності економічна функція держави зазнала змін, але за державою завжди залишиться роль координатора економічних процесів, виконання якої здійснюється за допомогою економічних методів, а в деяких випадках шляхом прямого втручання.

Активну роль державні витрати відіграють у здійсненні інвестиційної політики, проведенні природоохоронних заходів, поширенні екологічно чистих технологій.

Поступово зростають державні витрати, обумовлені виконанням соціальної функції держави. Формовані з їх допомогою фонди соціального призначення впливають на зростання реальних доходів населення, підвищують матеріальний і культурний рівень життя народу. За рахунок соціальних витрат держави фінансуються заходи, що забезпечують відтворення робочої сили, перекваліфікацію працівників, виплачуються допомоги по безробіттю і т.д.

Важливу економічну і соціальну роль відіграють державні витрати, здійснювані безпосередньо державними підприємствами, об'єднаннями, організаціями. Витрати державних підприємств охоплюють два види витрат:

  • o пов'язаних з господарською діяльністю підприємств - поточної та інвестиційної;
  • o обумовлених соціальними запитами трудового колективу і окремих працівників.

Виконуючи різноманітні функції, держава несе витрати не тільки по фінансуванню економіки і соціально-культурних заходів, а й на утримання управлінських структур. Витрати, пов'язані з виконанням державним апаратом управління його функцій, відносяться до бюджетних. Крім них до державних витратам управління відносяться управлінські витрати, вироблені державними підприємствами, організаціями та установами.

Військові витрати обумовлені виконанням оборонної функції держави.

Сукупність конкретних видів державних витрат, тісно пов'язаних між собою, становить систему державних витрат.

Організаційна побудова даної системи базується на певних принципах, встановлюваних державою. До числа найважливіших з них відносяться:

  • o цільове спрямування коштів;
  • o безвозвратность витрачання державних ресурсів;
  • o дотримання режиму економії.

Фінансування державних видатків здійснюється в формах:

  • o самофінансування;
  • o бюджетного фінансування;
  • o кредитного забезпечення.
 
<<   ЗМІСТ   >>