Повна версія

Головна arrow Психологія arrow ВВЕДЕННЯ У ПРОФЕСІЮ: ПСИХОЛОГ ОСВІТИ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Становлення вікової педагогічної психології

Як очевидно з історичного огляду різних психологічних терапевтичних практик, в основному провідні напрямки розроблялися в Європі і Америці. Після заборони педології (по суті це була заборона на розвиток психологічної практики в СРСР) психотерапевтична діяльність в нашій країні виявилася неможливою. Але не варто думати, що розвиток психології як практичної прикладної галузі зупинилося.

Протягом 40-90-х рр. XX ст. психологічна практика розвивалася як психолого-педагогічна в рамках вікової педагогічної психології. Психологи-вчені працювали в системі освіти, розробляючи нові психологічні теорії, на основі яких можна було б здійснювати психолого-педагогічний супровід вчителя і учня як суб'єктів викладання і навчання.

Сформовані у вітчизняній психології в середині цього століття теорії , концепції , трактування вчення , навчальної діяльності (Д. Н. Богоявленський, Г. С. Костюк, Н. А. Менчинська, П. А. Шева- рев, 3. І. Калмикова, П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Д. Б. Ельконін, В. В. Давидов, А. К. Маркова, Л. І. Айдарова, Л. В. Занков, Л. Н. Ланда, Р. Г. Граник, А. А. Люблінська, І. В. Кузьміна та ін.) внесли неоціненний вклад не тільки в осмислення педагогічної практики, а й в педагогічну психологію як науку, що розвивається як в нашій державі, так і в інших країнах (і . Лінгарт, Й. Ломпшер і ін.). Великий вплив на розвиток педагогічної психології та психолого-педагогічної практики надали: виявлення конкретних механізмів засвоєння навчального матеріалу учнями (С. Л. Рубінштейн, Є. М. Кабанова-Меллер, Л. Б. Ительсон); дослідження пам'яті (П. І. Зінченко, А. А. Смирнов, В. Я. Ляудіс), мислення (Ф. М. Шемякін, А. М. Матюшкіп), сприйняття (В. П. Зінченко, Ю. Б. Гіппенрейтер ), розвитку дитини , і зокрема, мовного розвитку (М. І. Лісіна, Л. А. Венгер), розвитку особистості (Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, В. С. Мухіна), мовного спілкування та навчання мови (В. А. Артемов, Н. І. Жинкін, А. А. Леонтьєв, В. А. кан- Калик); визначення стадій (ер, епох, фаз, періодів) вікового розвитку (П. II. Блонський, Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін, Б. Г. Ананьєв, А. В. Петровський) , особливостей розумової діяльності школярів та їх розумової обдарованості (А. А. Бодальов, Н. С. Лейтес, II. Д. Левітів, В. А. Крутецкий). Велике значення для педагогічної психології мали роботи по психології навчання дорослих (Ю. II. Кулют- кін, Л. Н. Лесохін) і ін. Безумовну позитивну роль в процесі наукової рефлексії досягнень педагогічної психології зіграли підручники з педагогічної та вікової психології, психології навчання У . А. Крутецкого, А. В. Петровського та ін. [1]

  • [1] Огляд по кн .: Зимова І. Л. Педагогічна психологія: підручник для вузів. М .: Логос, 2000..
 
<<   ЗМІСТ   >>