Повна версія

Головна arrow Культурологія arrow МИСТЕЦТВО ХХ СТОЛІТТЯ

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

МОРІС ДЕ ВЛАМІНК (1876-1958 РР.)

Моріс де Вламінк також виявився близький до фовістів. Художник-самоучка з сім'ї фламандських музикантів, які емігрували до Франції, Вламінк сам непогано знав музику. Відчуваючи фінансові труднощі, він давав уроки гри на скрипці, сам грав у циганському оркестрі. В юності Вламінк мріяв про спортивну кар'єру, жадав брати участь у велосипедних гонках. За станом здоров'я йому, однак, довелося залишити спорт. За цим послідувало захоплення живописом. Вламінк навчався мистецтву самостійно. Найбільше враження на нього справили твори Ван Гога і Сезанна. Зблизившись в 1900 р з Дереном, Вламінк засвоїв естетику фовістів. В першу чергу майстер обрав для себе жанр пейзажу, однак писав також натюрморти, інтер'єри, зрідка портрети.

Прикладом творчості Вламінка може служити «Пейзаж з червоними деревами» (1906, Центр Помпіду) (илл. 85). Передній план картини утворений низхідній діагоналлю дороги. Що ростуть уздовж неї дерева мають легкий нахил вліво, що створює ілюзію руху: великовагові стовбури нібито не стоять на місці, а рухаються, насилу долаючи підйом. Колористично картина будується на поєднанні досить яскравих фарб, однак майстер не обмежується основними кольорами, домагаючись тонкість і різноманітності відтінків. Вламінк використовує прийом чорної контурної лінії, оттеняющей насичені фарби картини. Цікаво, що холодні синьо-зелені відтінки листя в поєднанні з теплими тонами стовбурів дерев, а також деяка незграбність будівель на задньому плані дають певну відсилання до картинам Сезанна.

Також вельми виразний належить кисті Вламінка «Портрет Андре Дерен» (1906, Музей Метрополітен, Нио-Йорк) (илл. 86) - чудовий етюд на тему холеричного темпераменту. Голова займає майже все полотно, проте портрет сповнений внутрішньої динаміки. Майже всі обличчя написано червоною фарбою, лише на правій щоці лежить проведений охрою відсвіт, декількома мазками зеленого позначена тінь від носа. Червоний колір обличчя створює враження творчого і емоційного «напруження», який посилюється темно-синіми тінями навколо глибоко запали, блискучих «затятих» очей. Вуса і затиснута в зубах маленька трубка довершують образ. Палаюче обличчя художника відтінений нейтральним пісочно-жовтим фоном і прохолодною білизною сорочки. Зав'язаний навколо шиї коричневий краватку служить постаментом цієї монументальної голові.

 
<<   ЗМІСТ   >>